3 Розділ

Аран Абарді

– Нарешті ти тут! – я протягнув руку та мене проігнорували.

– Звісно приїхав, ти мені постійно листи слав, хоча я і сказав тверде ні. – поправивши окуляри, мій давній друг склав руки на грудях.

Не було жодного дракарійця, який би не знав його. Пілот першого рангу, що служив його святості імператору з безмежною кількістю заслуг та медалей перед нашою нацією. І зараз він, Сміт Макенсі сидів переді мною власною персоною.

– В мене нема на думці викладача кращого ніж ти, тому я і хотів бачити тебе тут.

Колись в далекому минулому, Сміт був таким самим студентом як я і ми були друзями та згодом він змінився та став високоранговим пілотом залишивши мене позаду.

– Я тут з іншої причини, наші служби непокоїть те дівчисько, що завелось в академії. В неї дивне минуле і ще дивніше теперішнє, вона має навички, яких не мали б мати люди. Тож я тут щоб спостерігати за нею…

Мене занепокоїло те як він холодно про неї говорив, ніби вона вже була в чомусь винна. Та за той час, що ми за нею спостерігали, ми нічого дивного не помітили. Схоже людей не любили не лише цивільні, але і військові.

– Отже, ти будеш викладати пілотування, в іншому випадку, якщо не погодишся, можеш забиратись геть з академії.

Я не стану здавати своєї позиції, мені він конче необхідний.

– Добре… Нехай буде по твоєму. Але лише на п’ять років, поки не зникне це створіння з нашої території.

Ну що ж і на тому як то кажуть, дякую. Ці п’ять років будуть дуже продуктивні.

***

Зоряна Бойко

– Дозвольте відрекомендуватись, Сміт Макенсі, – дивне ім’я для дракарійця. – відсьогодні я викладатиму у вас пілотування.

Довге волосся, на вигляд років тридцять-сорок, в окулярах, здавалося б звичайний викладач, але було в ньому щось від хижака. Дівчата ледь не знепритомніли від радості коли почули його ім'я, хоча Рея вже була готова впасти коли він ввійшов.

– Та що з вами? Ви як ті самки в період спарювання! Досить, станьте рівно! – шипіла я при цьому не гірше змії.

Схоже, він був кимось, по типу їх знаменитості. Велика шишка, великі статки, велика кількість охочих бути поруч. Я ж його не знала, тому ставилась з насторогою. Та я в цілому до всіх дракарійців так ставилась, але стосовно нього моя інтуїція волала, ніби сирена танкового крейсера НЕ-БЕЗ-ПЕ-КА!

– Тож поки ви не втратили своїх навичок в пілотуванні, почнімо тренування. – І після невеликої лекції він відправився в наглядову залу.

Не скажу, що Сміт давав складні завдання, але під кінець руки пекло від постійного натискання на панель та від керування штурвалом. Давалася в знаки й відсутність практики останні два місяці, тому вкінці я була ніби вижатий лимон.

Та це не завадило мені влаштувати допит дівчатам в столовій.

– Він легенда, Зоряно, він не аби хто, а капітан флоту, він служить імператору і він перемагав в чималій кількості битв, а ще він не одружений та й ще з чималим статком. Це диво, що він тут!

Після слів Росі, я посміхнулась, все-таки скрізь жінки однакові, всі женуться за статком, а не за чоловіком і після цього чомусь лише земні жінки меркантильні тварюки.

А я то думала чому це вони вирядились практично всі ніби на бал. А тут вдала партія виходить. Та поява Сміта була лише початком дивних ситуацій.

Макстен запізнився на пару на двадцять хвилин, більше того він був пом’ятий. Ну не він сам, а його одяг та волосся. Ніби він тільки прокинувся або і зовсім не лягав спати.

Ще більше мене здивувало дещо інше. Він всю пару вів міжгалактичною мовою. Схоже сьогодні мені не доведеться перекладати слова.

Ура!!!

Та як ви розумієте, не могло все бути так гладко як хотілось. Наступного дня, на парі пілотування почались дотики та похвала і я одразу зрозуміла, що щось не так. Схоже мене намагались заловити на «людській» жадобі. І на жаль, для Сміта я це зрозуміла дуже швидко.

– Капітане, в мене до вас лише одне прохання, як і одне попередження. – Сказала я, коли він вкотре доторкнувся до моєї спини. – Припиніть це… Не треба на мене так дивитись, я розумію до чого ви хилите і чого добиваєтесь, та мені ні ви, ні хтось інший з ваших співвітчизників не потрібен. Мені потрібні знання тому… Просто припиніть. Добре?

Та відповіді я не дочекалась, бо пара закінчилась та всі ринулись на вихід.

І о чудо, все стало як раніше, пари, столова, пари, гуртожиток. Я вже почала навіть радіти такому швидкоплинному навчанню.

Та видно не треба рано радіти.

Я йшла зранку з фізпідготовки й зустріла Сміта, він стояв спершись на стіну та дивися в сторону з якої прийшла я.

«Гарний гад»

Я лише коротко привіталась та пішла далі. Можливо він чекав когось іншого, та от світ перевернувся і я вже біля стіни, а він навис наді мною. Точно хижак.

Та він не врахував ні моїх умінь, ні моєї швидкої реакції, ні мого автопілота. А коли я на автопілоті, то починаю робити все і дуже швидко. Тож в наступну хвилину він вже був на землі з розбитою губою і червоною щокою.