Розділ 50. Діти відвідують місто Блед у Словенії. Сім’я з Херсону.

Зоряна вранці, витанцьовуючи та підстрибуючи від хвилювання, бігала по квартирі. Міха запросив її та Пенелопу до себе в місто Блед. Він обіцяв їм показати розкішну природу та краєвиди. Одним з таких місць мав бути старовинний замок на озері. Дівчинка метушилася по кімнаті, намагаючись знайти свій найкращий одяг та взуття. Раптом вхідні двері відкрилися й додому зайшов тато. Позаду нього стояли якісь незнайомі люди. 

— Це мій давній приятель з Херсону та його сім'я, — він похмуро звернувся до мами. Гості ж невпевнено переминалися з ноги на ногу в коридорі позаду батька. 

— Ми з дружиною та дітьми якраз були на дні народження Лізиної подруги, — почав пояснювати чоловік, — коли в наш дім влучила ракета.

В цей час молодший брат Лізи злякано підняв свої очі на тата й заплакав.

— Це Сашко, наш молодшенький — зітхнув чоловік, — він ще й досі не може пережити втрату дому. Крім автомобіля в нас не залишилося більше нічого, — в його очах блиснула сльоза, — тому, ми просто сіли у своє авто та поїхали шукати прихистку й кращого життя сюди.

Зоряна співчутливо поглянула на гостей. Особливо шкода їй було Лізу та Сашу. Діти втиснулися у куток біля вхідних дверей, тримаючись за руки й дивлячись на підлогу. Вони намагалися бути непомітними в чужій квартирі. В глибині очей Лізиного тата й мами виднівся не лише сум, а й абсолютна безвихідь. 

Зоряна вже бачила такий погляд у батьків Надійки, з якою вона познайомилася на день міста в Дендропарку. 

Сім’я з Херсону мала пожити декілька днів у них вдома, поки не знайдуть хоча б тимчасове житло та роботу. 

— Хоч ми живемо не багато, проте поділимося всім, що маємо, — щиро пообіцяла мама й провела гостей на кухню.

Руденька мовчки пишалася своїми батьками й тим, як вони намагалися допомогти людям у біді. «Ну треба ж, — подумала вона, — моя рідна тітка, маючи великі статки й можливості, відвернулася від нас. А тато з мамою, які самі не в найкращій ситуації, всім допомагають». 

Зоряна відразу написала Пенелопі, що не прийде на прогулянку й що якийсь час вони не зможуть бачитися, пояснивши ситуацію. 

І поки дівчинка проводила час з гостями вдома, Пенелопа з Міхою, Жаном і Беллою вирішили все-таки не скасовувати зустріч та погуляти разом. Цьому передувала ще одна пригода, бо кожен з них мав добиратися до замку Блед самостійно, через найближчі до них двері портали.

Коли Пенелопа вийшла з дверей підвалу в замку в Словенії, її приголомшила велика кількість туристів навколо. Дівчинка насторожено спостерігала, як вони поспішали кудись та весь час крутилися навколо неї. Вона боялася привернути зайву увагу до себе та врешті-решт зрозуміла, що її просто не помічають. Самотньо прогулюючись, Пенелопа піднялася на оглядовий майданчик, звідки відкривався вид на замерзле озеро, невеликий острів посередині й майже голі ліса та гори навколо. А вдалині дівчинка помітила людей, що прогулювалися на березі озера. 

Пенелопа спустилася до підніжжя замку, де на неї вже чекали друзі. — На острові знаходиться каплиця, де за повір’ям збуваються всі бажання. Точніше, їх там можна загадати. Ми можемо навідатись туди, — запропонував Міха, — але буде не гарно, що ми без Зоряни туди пішли.

У відповідь на його слова, підлітки, всі як один, погодилися, що загадувати бажання в чарівну каплицю підуть вже разом з Зоряною. Адже цим бажанням буде мир у її країні.