Розділ 43. Пенелопа краде перстень для Зоряни

— Коли підемо до бібліотеки, ти маєш не виділятися, — сказала днями Пенелопа. — Тож треба терміново тобі десь знайти мантію синього кольору. Тут темні чаклуни тільки такі й носять.

Руденька замислилася, а потім їй в голову прийшла чудова ідея. Вона дістала кольорові олівці з коробки й керуючись підказками Пенелопи, яка точно знала як та мантія має виглядати, зробила ескіз.

— Мам, ти можеш пошити мені синю мантію з капюшоном таку як на цьому малюнку? — попросила вона, коли мама готувала вечерю на кухні.

— А тобі навіщо? — спитала заклопотано мама.

— Для шкільної вистави, — збрехала Руденька. — Директорка казала, що там навіть будуть актори з місцевого театру в залі сидіти. І що тих, хто їм сподобається, вони залучатимуть до своїх спектаклів. — Вона тримала схрещеними пальці за спиною, як завжди, коли доводилося говорити неправду. — Уявляєш, якщо мене помітять і я стану відо-о-омою актрисою? — Зоряна закотила очі під лоба.

— Ти ж ніби хотіла бути відо-омою художницею, — усміхаючись перекривила її мама, нарізаючи моркву.

— Головне слово “відо-омою”, — засміялася Зоряна й побігла до своєї кімнати.  

У мами в шафі ще залишився доволі пристойний шматок тканини не з'їдений міллю та не пошкоджений часом. Тож вона погодилася виконати прохання дочки. Водночас Пенелопі вдалося з’ясувати, що така бібліотека справді існує й що єдиною умовою пропуску туди є магічний перстень на пальці. Він доводить, що людина й справді є чаклуном або на нього працює.   

— Я б дуже хотіла потрапити до бібліотеки, — сказала Пенелопа Алоїзі та додала з захопленням. — Ти така могутня та розумна! Я б з радістю вивчила кілька заклять, щоб мати можливість краще тобі служити. 

— Що ж, — у відповідь на це, втомлено зітхнула Алоїза. Вона підійшла нерівною ходою до великої шафи при вході в лабораторію, — мабуть, і справді настав час тобі познайомитися зі світом магії ближче. 

Відьма відкрила дверці шафи та дістала один з багатьох перснів, що лежали там на поличці. Побачивши здивований погляд Пенелопи, посміхнулася і сказала: 

— Довелося кількох чаклунів убити, щоб здобути королівство. — Потім простягнула перстень дівчинці. — Це тобі. Можеш ходити туди в позаробочий час. Я наполегливо рекомендую тобі почати з книги стихій. Там є закляття, за допомогою яких ти навчишся викликати вогонь, воду та буревій. Коли будеш тренуватися — не знімай персня, бо він посилює природні здібності втричі. І тренуйся старанно, бо ти від природи лінива та не дуже здібна. 

Сказавши це, Алоїза огидно пирснула від сміху, прикрила двері шафи та, перевалюючись з ноги на ногу через надмірну вагу, вийшла з кімнати. Пенелопа зрозуміла, що це її єдиний шанс дістати перстень для Зоряни. Вона швидко підбігла до шафи, відчинила дверці, схопила одного та запхала його собі до кишені. 

Ввечері, коли вона зустрілася з Руденькою, то віддала їй здобич і вони почали думати разом, коли краще навідатись до бібліотеки. Та в будь-якому випадку це мало відбутися не раніше ніж Зорянина мама зшиє дочці мантію.