Розділ 39. Зоряні сниться жахіття-передбачення

На дворі була тиха ніч. Тітка Ліда, одягнена у довгий синій плащ до п’ят, дуже поспішала, майже бігла кудись по бульвару Ла-Рамбла та тягнула нещасну Зоряну за собою. Дівчинка не могла вирватися та втекти, бо її руки та шия були обплутані залізними ланцюгами, кінці яких знаходилися в сильних долонях родички. Зоряна опустила очі додолу та несподівано помітила, що опинилася на вулиці боса. Гострий камінець болюче вп'явся їй в ступню й вона мимоволі скрикнула. Руденька відчувала кожну нерівність дороги, по якій йшла. Дівчинка хотіла покликати на допомогу, та навкруги не було ні душі – лише вона та її мучителька. Тітка щось викрикувала зі злобою в голосі, час від часу повертаючись до племінниці та смикаючи за ланцюг. 

Нарешті вони підійшли до порталу в інший світ. Відьма три рази обійшла навколо двох ліхтарних стовпів та промовила: 

— Алоїзіада відкрийся! 

Простір між двома ліхтарями почав змінюватися. В повітрі з’явилося енергетичне коло білого кольору (дівчинці навіть здалося, що воно стало розпеченим й з нього пішов пар), через яке було видно вулицю, вимощену бруківкою й освітлену сотнею ліхтарів. По боках дороги розміщувалися вигнуті в різні сторони, з закрученими червоними, зеленими та синіми дахами, чудернацькі будинки та високий, частково схований за туманом замок вдалечині. Небо над тим місцем сяяло різними барвами та переливалося то рожевим, то зеленувато-синім, то сліпучим білим кольором. Раптом через чарівний провулок в магічному королівстві з ліхтарями пролетіла сова. Вона зиркнула на Зоряну й крикнула:

— Пам’ятай, ти маєш пройти через це коло, а потім повернути ліворуч. У бібліотеці Великих магів і чаклунів ти знайдеш те, що тобі потрібно. 

Почувши це, тітка Ліда різко повернулася до дівчинки й зашипіла:

— Дзуськи тобі, дурне дівчисько!

Потім вона штовхнула Зоряну так, що та впала на асфальт. Сама ж тітка повернулася до порталу й швидко пройшла через енергетичне коло. Там жінка сіла зверху на лева з крилами й почала злітати в повітря. Зоряна хутко вскочила на ноги та побігла за нею, намагаючись наздогнати, щоб також пройти через портал у світ магії, але не встигла. Коло швидко зменшилося до розмірів людської голови й далі ставало все меншим і меншим. Зорянині ланцюги почало стрімко затягувати в цю діру. Дівчинка відчула, що її шию туго стиснуло. Гострий біль оперезав її горло. Вона почала хапати ротом повітря, відчуваючи слабкість в тілі. Свідомість майже покинула її. Очі закрилися.  

В цей момент вона прокинулася, перелякано схопившись за шию. Сіла на ліжку.

— Що це означає? — прошепотіла, тяжко дихаючи та витираючи холодний піт з лоба.