Зоряна розповіла друзям при зустрічі у Барселоні те, що повідав їй дідусь Дмитро.
— То виходить, що ми служимо й допомагаємо злу правити у світі магії? — знітилася Пенелопа.
— Я якось не дивився на це з такого боку, — тихо промовив Жан.
— Це не правильно, — знову промовила Пенелопа. — Ми маємо самі звільнитися від цього ганебного служіння й допомогти світлим чаклунам повернути собі королівства.
Зоряна схвально кивнула. Вона думала про те саме, але не наважувалася сказати про це друзям, щоб їх не образити.
— Озвалася найморальніша з нас, — криво посміхнулася Белла. — Ти взагалі-то непогано жити почала, коли стала служити Алоїзі. Ви ж з мамою майже жебракували, а тепер он в брендових лахах тут сидиш.
Пенелопа почервоніла й нічого не сказала.
— Досить! — заступився за неї Жан. — Ти що хочеш сказати, що тобі подобається служити темному магу?
— Ну…ні звичайно, — протягнула Белла. — Просто бісить.
Зоряна поглянула на Пенелопу, але та відвернулася й мовчки дивилась кудись в бік.
— То може спробуємо допомогти світлим чаклунам перемогти темних? — несміливо запропонувала Зоряна. — А заодно і ви зможете звільнитися.
— А твоя яка вигода з цього? — примружила очі Белла. — Нащо тобі в усе це влазити?
— Я хочу допомогти своїм друзям, — знизала плечима Руденька.
— Ага, — мугикнула Белла у відповідь. — А потім змиєшся при перших же труднощах.
— Белла перестань! — похмуро озвався Міха.
Ніхто з них не мав особливого доступу до світу магії. Втім, всі зійшлися на тому, що вони повинні якомога швидше втертися в довіру до своїх темних господарів. Потрібно буде частіше навідуватися до магічного світу, щоб можливо там знайти більше корисної інформації. Також, друзі домовились, що коли хтось з них з’ясує щось важливе, то мусить відразу за порадою разом з усіма іншими йти до дідуся-двірника. Окремо, Зоряна з Пенелопою вирішили, що їм конче потрібно з’ясувати людське ім’я Алоїзи. А маленька іспанка своєю чергою пообіцяла дізнатися закляття, яке відкривало портал у світ магії.
Вже вдома Зоряні спала на думку ще одна чудова ідея. Вона мусила знайти когось зі світлих чаклунів чи їхніх нащадків та заручитися підтримкою. Як то кажуть «разом і батька легше бити». Так буде набагато простіше протистояти відьмі Алоїзі та іншим чорним магам. Дівчинка поділилася цією думкою пізніше з Дмитром Івановичем, на що він спочатку задумливо мовчав, а потім з посмішкою кивнув на знак згоди:
— Ти все вірно говориш. Допомога, …ем…, нам всім не завадить. Проте, декого з нащадків ти вже знаєш. Ти та твої друзі — ви і є нащадки світлих магів.
— Я? — здивувалася дівчинка. — Що ви. Я точно до магії не маю ніякого відношення.
— А от даремно ти так, — усміхнувся дідусь, — звичайна людина, … ем…, ніколи не зможе скористатися порталом. Ба навіть більше — не бачитиме його. Я, теж є нащадком світлого чаклуна, свого дідуся Прохора, який помер багато років тому.
Але є ще одне. …ем…, річ у тім, що коли темні чаклуни захопили королівства, то на портали були накладені закляття. Пройти портал можуть лише ті чаклуни, яких туди хоча б раз запросили. Твої друзі можуть проходити, бо служать темним чаклунам, які їх туди й провели. Ти зможеш пройти, якщо тебе запросить Пенелопа. А от світлий проявлений чаклун сам туди ніколи не зайде. Хіба що хтось проведе його, — й він підморгнув Зоряні.
До того ж знайти світлого чаклуна, що практикує в наші часи буде дуже не просто. Це мусить бути людина, …ем…, в серці якої живе глибока любов та співчуття до інших. Така особистість, скоріше за все, буде допомагати тваринам чи нужденним людям. Та знайдеш ти її лише тоді, коли в собі зможеш відкрити магічні здібності. Тоді цей світлий маг сам з’явиться у твоєму житті, …ем…, оскільки переважно вони себе не викривають. Проявляються лише тоді, коли бачать собі подібних.