В школі Зоряна завжди хотіла бути частиною великої та цікавої компанії підлітків. Вона уявляла, як поспішатиме на перерву після уроку, де на неї вже чекатимуть, такі ж галасливі та веселі, як і вона, друзі. Однокласники ж будуть їй надзвичайно заздрити. Зараз її мрія майже здійснилася. Дівчинка стояла біля входу до метро та чекала на свою подругу Пенелопу. Зелене листя на деревах вже починало місцями жовтіти, що додавало алейці яскравих, різноколірних та казкових осінніх барв. Руденька мрійливо замислилася й не помітила як до неї підійшла Пенелопа в компанії Жана, Міхи й Белли, з якими вона обіцяла познайомити Зоряну. Всі разом вони збиралися прогулятися до набережної Середземного моря.
Після знайомства, Зоряна відчула себе трохи ніяково серед нових людей. Здебільшого вона мовчки слухала інших й сором'язливо відводила погляд, коли до неї хтось звертався, боячись, що вони будуть глузувати з її не ідеальної англійської. Вона зараз дуже жалкувала, що була не надто старанною на уроках у школі. Дівчинка присягнулася собі, що цього навчального року, який до речі вже почався, вона обов’язково надолужить всі свої прогалини в знаннях.
Через кілька годин спілкування Руденька помітила одну дивну обставину. Усі четверо її нових приятелів, включаючи Пенелопу, розмовляли з нею виключно українською мовою. Навіть акценту не було чутно. Зоряна з подивом повернулася до підлітків та запитала:
— Народ, а звідки ви всі так добре знаєте українську мову?
— А ми й не знаємо, — спокійно відповів Жан й, не втримавшись, загадково підморгнув дівчинці. — Насправді кожен з нас володіє лише мовою своєї країни та трохи англійською.
— Та не вигадуй, а як же ми тоді спілкуємося зараз? — недовірливо продовжила допитуватися Руденька.
— Коли ми почали працювати як посильні для магів, — з посмішкою відповіла Пенелопа, — вони відкрили нам одне корисне, як для людського, так і для магічного світів закляття «Мос Тос Вавілос». Тепер ми можемо розмовляти будь-якою мовою світу, позаяк одного дня нам, очевидно, знадобиться віднести туди листа.
Зоряна подумала й вирішила все ж таки не кидати вчити англійську, а також почати вивчати іспанську, французьку, словенську та італійську. Хто їх тих чародіїв знає. Раптом одного ранку вся ця магія зникне й дівчинка не зможе більше розуміти своїх нових друзів? Однак, згадуючи всі речі, які обіцяла собі зробити Руденька, можна сказати, що вона більше любила мріяти, ніж діяти. Й так само раптово дівчинка могла забути про все, що збиралася зробити. Тому, цим грандіозним планам навряд чи судилося збутися.