Розділ 15. Дама в капюшоні та прохід між ліхтарними стовпами.

Навпроти під’їзду багатоповерхівки, де жила Зоряна, з легкового автомобіля чорного кольору вийшла жінка. Вона підозріло озирнулась по сторонах та швидко спустилася в підвал і пройшла через відчинені залізні двері. На вигляд це була огрядна пані років п'ятдесяти, дуже схожа на Зорянину тітку Ліду. Проте її погляд був ще більш злісний та ненависний, а ніс — ще довший і трохи закручений до низу. Від її вуст, скривлених в гордовитій посмішці, віяло злом та холодом. Вдягнена в темно синій плащ до п’ят, та з головою, покритою капюшоном, вона була схожою на представницю таємної організації. Вийшовши з іншого боку підвалу та потрапивши до міста Барселона в Іспанії, жінка здивовано помітила справа від східців невеликий кущ калини. Ні хвилини не роздумуючи, вона зі злістю пнула його гострим кінцем туфлі:

— Звідки воно й тут взялося, — з ненавистю пробурмотіла про себе відьма та, скривившись, відвернулася.

На дворі стояла глуха ніч, проте трохи далі від виходу з підвалу на неї вже чекала темноволоса дівчинка-підліток, також одягнена в плащ з капюшоном. 

— ¿Cuándo, cuándo aparecerá? (Коли, коли вона вже з'явиться?) — дівчинка з тривогою поглянула на годинник і зітхнула з полегшенням, коли огрядна дама нарешті з’явилася. Жінка швидко підійшла до дівчинки, холодно кивнула їй і вони мовчки пішли далі разом. 

Годинник показував 23:30 й крім них на алейці Ла-Рамбла нікого не було. Закриті торгівельні намети та магазинчики, поодинокі лавочки й стільці надавали ще більшої загадковості цим двом постатям, які поночі кудись поспішали. І лише яскраві, вуличні ліхтарі освітлювали їм шлях. Дійшовши до одного з перехресть, жінка підійшла ближче до двох старовинних ліхтарних стовпів. Кожен з них складався з п’яти невеликих, округлої форми, жовтих ліхтарів. Жінка в синьому плащі квапливо обійшла навколо них вісімкою, повторюючи знак нескінченності та щось пробурмотіла про себе. 

В цей момент повітря потеплішало, а простір між ліхтарними стовпами почав змінюватися. Спочатку з'явилося неясне зображення древнього міста, яке ставало кожної секунди все більш виразним та окресленим. Аж поки в якийсь момент стало чітко видно бруківку та будівлі дивної форми. Як тільки прохід повністю відкрився, жінка з дівчинкою рушили ним, в інший світ. Дівчинка-підліток майже бігла вслід за пані. Проходячи повз один з ліхтарів, вона спіткнулася та трішки забарилася. Відьма схопила її за вухо й з силою поволокла за собою, щось злісно шепочучи. Дівчинка розпачливо зойкнула та жалісно заскиглила: 

— Ya no seré Alois. Lo siento mucho! (Алоїза, я більше не буду. Вибач, будь ласка!).

Як тільки-но вони пройшли в інший вимір, прохід закрився й більше нічого не вказувало на те, що між ліхтарних стовпів є портал до магічного королівства.