Спогади минулого

Колона, яка складалась з трьох чорних автомобілів, спокійно рухалась дорогою у напрямку гори Шаєн. Зазвичай, якщо хтось доїжджав до неї, то заблукалих просто розвертали в іншу сторону. Проте, не цього разу. Зупинившись на кілька хвилин на контрольно-пропускному пункту для перевірки документів, автомобілі рушили далі. Через кілька секунд міцні та броньовані ворота секретної воєнної бази відчинились, тому чорні автомобілі змогли заїхати всередину.

Тільки прокинувшись, Біллі одразу почув галас та швидкі кроки у коридорі. Глянувши на годину, чоловік вдягнув футболку та джинси та підійшов до дверей. Відчинивши їх, він одразу побачив Тайлера.

- Я якраз йшов до тебе,- мовив солдат, коли побачив свого товариша.

- Що відбувається?

- Не знаю всього, але, здається до нас сьогодні завітали якісь важливі хлопці.

- Тобто?

- Якийсь політик вирішив глянути, на що йдуть гроші платників податків.

- І це причина, щоб ось так метушитись?

- Ти ж знаєш,- мовив Тайлер,- Генерал — представник старої школи військових, тому, коли приїжджає якийсь важливий чувак, все має бути ідеально.

- Маячня якась,- невдоволено сказав Біллі та перевів погляд туди, звідки коридором йшло кілька охоронців.

Група гостей якраз проходила коло них, коли Біллі побачив обличчя знайомого сенатора. Старий чоловік також звернув увагу на солдата, але не подав виду та спокійно пішов далі, ніби нічого не бачив. Зрештою, за поважним гостем пройшли його охоронці і персонал бази зміг продовжити займатись своїми справами.

- Якого чорта він тут забув?- мовив Біллі.

- Я ж казав...- почав Тайлер, але товариш жестом зупинив його.

- Я не про це... Ходімо.

Прийшовши у кімнату для переговорів, солдати одразу побачили сенатора, який спокійно дивився на зоряну браму. Поруч і з ним стояв генерал Сімсон, який, поки що, нічого не говорив.

- О!- мовив чоловік, побачивши прибулих підлеглих,- Це наші найкращі солдати — Біллі Руссо та...

- Я знаю, хто вони,- спокійно мовив сенатор, повернувшись до них обличчям,- Я можу привітати вас з підвищенням, містере Руссо?

- Так. Підполковник.

- Було дуже цікаво читати ваші доповіді та ще цікавіше спостерігати за тим, як ви витрачаєте мільйони.

- Не мільйони,- мовив Тайлер,- Не варто перебільшувати. Пару тисяч. Плюс-мінус сотня.

- Так,- спокійно погодився Біллі,- Приблизно.

- Підозрюю, нам ще варто очікувати містера Скора,- легко посміхнувшись, мовив сенатор.

- Він взяв відпустку кілька днів тому,- мовив генерал Сімсон.

- Значить, почнемо без нього. Отож, я хочу почати з того, щоб повідомити, що Пентагон відправив мене сюди не просто так. Ми занепокоєні тим фактом, що ваша команда бере участь в особливо небезпечних операціях, але, при цьому, ніяк не контролюється. Нагадаю, що ви двічі потрапляли в полон.

- Так, це правда, але ми двічі вибирались звідти з мінімальними втратами.

- Це нас і насторожує. Підполковнику, я не сумніваюсь у ваших здібностях чи можливостях вашої команди, але я також пройшов через війну і прекрасно розумію, що вийти з полону набагато важче, ніж це є на словах. За наказом спеціальної комісії, яку я особисто очолюю, та Пентагону, я та мій спеціаліст маємо провести з вами розмову та визначити, чи не піддались ви впливу ворожої інопланетної технології.

- Можете починати,- спокійно сказав Біллі,- Я готовий.

- Я в цьому не сумніваюсь, але ми будемо говорити з кожним окремо і я б хотів почати з містера Грахама.

Біллі повільно перевів погляд на Тайлера, який легко кивнув. Сенатор повільно підійшов до товариша та, поклавши руку на плече, повів його коридором. Біллі кілька секунд проводжав друга поглядом, після чого підійшов до генерала.

- Зазвичай, про таке варто попереджати,- невдоволено мовив чоловік.

- Це виявилось позаплановою перевіркою, які цього разу будуть відбуватись значно частіше.- спокійно відповів генерал, перевівши погляд на Вільяма,- У будь-якому випадку, я впевнений, що ти та твоя команда прекрасно спрацювали, тому немає причин для хвилювання.

- Тут ви праві,- мовив Біллі,- Але ніколи не знаєш, чого варто очікувати від цих бюрократів.

***

Тайлера провели у темну кімнату. Тільки чоловік зайшов всередину, двері за ним зачинились, залишивши його наодинці. Оглянувшись навколо, він побачив, що в приміщенні нічого немає, окрім столу, трьох стільців та камери, яка буде записувати їхню розмову. Пройшовшись кімнатою, Тайлер невдоволено видихнув та сів на один з стільців, розташований навпроти камери, який, очевидно, був призначений саме для нього.

Кілька хвилин солдат роздумував над тим, що саме його чекає, поки не почув, що двері відчинились. Перевівши погляд, солдат побачив незнайомого чоловіка у чорному офіційному костюмі з невеликим кейсом в руці.

- Моє ім’я для вас неважливе,- одразу мовив чоловік, коли побачив, що Тайлер зібрався щось сказати,- Головне, що я знаю ваше. Отож, Тайлер Грахам. Народився у 1989 році у Варшаві. Батьки — іммігранти з Східної Європи. Батько загинув в автокатастрофі у 1997 році, а матір померла від раку у 2010 році. З 2009 року перебуваєте на службі в армії Сполучених Штатів. Братів та сестер немає. Все правильно?

- Так.

- Чудово. Я тут для того, щоб скласти вашу характеристику, яку відправлю у Пентагон та передам спеціальній комісії. Після цього вони подумають, що з вами робити.

- Я перепрошую. Просто хочу знати, чи це надовго?

- Ви кудись поспішаєте?

- В мене сьогодні планувалось побачення і я б не хотів...

- Значить, не спішите. Розкажіть мені про операцію в Кавказьких горах, що відбулась 14 жовтня 2012 року.

- Просто військова операція. Нічого особливого.

- Ми обоє знаємо, що це не просто військова операція. Я хочу почути від вас, що сталось того дня.

***

Група американських солдатів сиділа коло броньованих автомобілів, розбивши на покинутій грунтовій дорозі імпровізований табір. Опершись на один з позашляховиків, солдат спокійно спостерігав за розмовою товаришів.