Спасіння

Молода особа у чорному одязі та у капюшоні швидко бігла вузькою стежкою густого лісу. Злякавши кількох маленьких пташок, які мирно сиділи на старому стовбурі поваленого дерева, молодий чоловік вправно перестрибнув через нього та м’яко приземлився на ноги. Випрямившись, незнайомець швидко побіг далі. Лише на секунду він обернувся, щоб дізнатись, чи вдалось йому уникнути переслідування. Перевівши погляд вперед, чоловік отримав сильний удар посохом в обличчя, який одразу збив його з ніг та повалив на землю. Капюшон одразу злетів з обличчя і, розплющивши очі, хлопець побачив воїна джаффа. Той перевернув посох в руці та приготувався стріляти.

- Всім заборонено покидати місто!

- Я просто ходив по гриби,- мовив молодий чоловік.

Зброя вороже зблиснула на кінці. Хлопець побачив електричний розряд в місті, де утворюється снаряд. Противник приготувався стріляти, але звернув увагу на впевнену посмішку незнайомця. За мить, воїн почув звук зета, готового до пострілу.

- Мій брат чітко сказав, що ми прийшли сюди по гриби,- мовив інший чоловік, що стояв за спиною джаффа. Хоч він і був старшим, але виглядав молодшим,- Кидай зброю.

Противник спробував розвернути посох так, щоб вистрелити у незнайомця, але не встиг. Ворожий снаряд потрапив у його тіло і чоловік знепритомнів.

- Він застав мене зненацька,- мовив молодший хлопець, встаючи на ноги.

- Ну, так, звісно. Як і двоє попередніх, які гнались за тобою останні три кілометри. Добре, що я був поряд,- чоловік направив зброю на воїна джаффа та вистрелив вдруге, вбивши його,- Тут побільшало патрулів. Не можна залишатись.

Вони зробили кілька кроків, але молодший різко зупинився.

- Ти чуєш це?- спитав хлопець, прислухаючись до ледь чутного гуркоту, який, ніби наближався.

- Можливо, гроза десь неподалік.

- Ні, це щось інше.- вони підняли очі на небо та побачили корабель гоа’улдів, який повільно заходив на посадку.

- За хмарами його не було видно.

- Це...

- Так, це погано.

Молодший не міг згадати, коли його брат був настільки занепокоєний та серйозний, тому одразу побіг за ним.

***

Біллі, його команда та кілька воїнів джаффа, які зустріли їх на виході з палацу Апофіса, змогли швидко дістатись до вузьких вуличок міста, де їх було б значно важче знайти. Пробігши кілька таких, вони завернули один з внутрішніх дворів, де одразу побачили кілька трупів, які так і лежали мертвими у калюжі власної крові.

- Це власники будинку,- холодно мовив Тіл’к, який очолював групу джаффа,- Напевно, вони намагались захистити своє майно.

- Дуже жаль,- байдуже сказав Біллі, розуміючи, що у них зараз серйозніші проблеми,- Прийдеться перечекати тут.

- Головне, не приєднуватись до них,- невдоволено мовив Тайлер.

За десять метрів над їхніми головами, просто над дахами будинків, пролетіло два “глайдери смерті” - малі винищувачі гоа’улдів для космічних битв, перехоплення та знищення наземних цілей.

- Це винищувачі?- спитав Саймон, простеживши поглядом за глайдерами.

- Так,- мовив Біллі, спостерігаючи за провулком,- Я читав, що й на Землі ми маємо щось схоже.

- Отож, що ми маємо?- мовив Тайлер, сівши на мішки з піском,- Ми самі, з легким озброєнням, повинні перемогти армію джаффа, повстанців, кілька десятків винищувачів та клятий космічний корабель?

- Звучить непогано.- мовив Біллі,- Правда, Саймоне?

- Ми ще не знаємо скільки цих глайдерів та чи не прийшли нові противники через браму,- говорила Хаток,- Їх може бути набагато більше. Гоа’улди використовують глайдери для контролю великих площ. Впевнена, що вони знайшли тіла в палаці, тому тепер шукають сили спротиву.

- Це не додає нам шансів.- сказав Тайлер.- У нас просто немає шансів розібратись з ними.

- У нас немає, але у мене є ідея.- сказав Біллі, відійшовши від проходу в провулок,- Тіл’ку, чи можна з’єднатись ха’такам між собою, якшо вони, наприклад, за кілька десятків світлових років один від одного?

- Так... У гоа’улдів є канали зв’язку, які дозволяють це робити.

- Значить, все не так погано.

- Ні! Ні, ні, ні.- втрутився Тайлер, коли зрозумів, що придумав напарник,- Мало тобі того, що прийдеться проникнути у ворожий військовий корабель, який кишить ворогами? Не факт. Що тобі вдасться розібратись у технологіях прибульців. Не факт, що вони почують твій сигнал! Тим більше, невідомо, коли вони зможуть сюди прилетіти. Це погана ідея!

- Це жахлива ідея,- сказав Саймон, коли зрозумів думки товаришів.

- Тайлере, ти сам казав, що у нас лише легке озброєння,- мовив Біллі, повернувшись до напарника,- Я та Тіл’к підемо всередину, щоб викликати підмогу, а ви просто повинні вижити до того моменту, як все буде зроблено.

- Крім того, ми будемо не самі,- втрутилась Хаток,- Я зустрічалась з двома братами, які ведуть партизанську діяльність неподалік від Чулака. Фактично, вони не визнають жодної влади, але є шанс, що вони погодяться допомогти. За цей час ми можемо піти до них.

- Прекрасна ідея,- мовив Саймон та побачив, що Біллі лише легко кивнув,- Ходімо.

***

Група озброєних людей, яка складалась з Саймона, Тайлера, Хаток та кількох солдатів джаффа, які тепер підпорядковувались лише Райаку, повільно крокували густим лісом, оглядаючись навколо, щоб ніхто не напав з флангу чи тилу. Молодий хлопець, який йшов попереду, контролював ситуацію на шляху.

- Ти чого?- спитав Тайлер, побачивши Саймона, який вже кілька хвилин не зводив погляду з воїнів джаффа.

- Я їм не довіряю. Цілком можливо, що хтось з них працює на противників.

- Сумніваюсь, що ти так само думав про Хаток.

- До певного моменту. Просто не показував цього. У будь-якому випадку, я не хочу підпускати цих людей до себе. Якщо буде небезпека, то я не буду ризикувати своїм життям, щоб врятувати їхнє.

- Вони — наші союзники. Ми будемо ризикувати своїми життями, а вони — своїми. Саме так і працює боротьба пліч-о-пліч. Спробуй глянути на цей світ більш позитивно.