Розділ 34. Вибір Серця.

Ми завмерли. Слова Аріеля вдарили сильніше будь‑якого вибуху. 

— Ніколи? — перепитала Стелла, її голос здригнувся. 

Аріель кивнув. 

— Ніколи. Людина, яка увійде в Серце, стане його частиною. Вона продовжить існування. Але вийти назад — неможливо.

Неможливо...

Тиша повисла над залом. Здавалося, навіть пульсація кристала стала повільнішою, ніби саме Серце чекало нашої відповіді. 

— Це… жертва, — прошепотіла Ніам і міцніше притиснулася до нареченого. — Жертва заради всіх. 

Аріель подивився на неї серйозно. 

— Так. Але це не смерть. Це існування в іншій формі. Людина збереже свідомість і продовжить жити, тільки по-іншому… Вона здобуде вічність… Але більше ніколи не буде поруч фізично. 

Я відчула, як холод пробіг по шкірі. Ми стільки років шукали відповіді, і тепер вони були перед нами. Але ціна виявилася страшною. 

— Хто повинен увійти? — спитав Серж, і його голос здригнувся. 

Аріель відвів погляд до Серця. 

— Це вирішить воно саме. Серце обирає. Воно відчуває енергію, силу, готовність. Ніхто не може змусити його прийняти того, хто не призначений. 

Я дивилася на сяючий кристал і відчувала, ніби він дивиться на мене. У грудях наростало дивне тепло, і я розуміла: вибір уже близький. 

— Але якщо ніхто не увійде? — спитала я. 

Аріель відповів без вагань: 

— Тоді планета загине. Серця не об’єднаються. Ядерні удари зруйнують Зоряні Доми, щити впадуть, і людство залишиться без захисту. 

Його слова були прості, але в них звучала істина, від якої неможливо було відвернутися. 

Ми стояли перед Серцем, і кожен із нас розумів: попереду — момент вибору. Хтось із нас повинен увійти. Хтось повинен попрощатися зі звичним світом і врятувати людство від біди.

І Серце вже знало, кого воно чекає. 

Я подивилася на інших. 

Стелла гладила волосся сина, але в її погляді була тінь. Вона знала, що Серце може обрати її. І тоді радість зустрічі перетвориться на прощання. 

Ніам налякано притискалася до нареченого й виглядала зараз справжньою дитиною. 

Серж нервово кусав губи, стискав і розтискав кулаки. 

— Ніхто не хоче йти, — тихо сказав він, спостерігаючи за нами. — Але хтось мусить… 

— Це не будете ви, — промовив Аріель, дивлячись на журналіста. — Потрібна жіноча енергія. Спочатку всі робили ставки на Стеллу, Сем готував матір до цього кроку дуже серйозно. Одним із варіантів була Ніам, яка щиро полюбила нашого брата Оуена й готова була піти за ним хоч на край світу. Були й інші, але про них не варто говорити, бо вони не дійшли… І зараз… зараз усе вирішиться. 

Він нічого не сказав про мене! Це добрий знак. Я не хочу входити в Серце. Та й хто я така? Звичайна жінка двадцяти восьми років, нічим не примітна, змучена сумнівами. Ніам усього сімнадцять. Вона теж не підходить. Майбутнє маленької ірландки — бути поруч із коханим, стати Оуену вірною дружиною, народити рудоволосих діточок. Отже, залишається Стелла. Вона від самого початку вірила у велику місію «зоряних насіння», виступала на телебаченні, писала статті. Її готували до цієї ролі. Це — її доля. 

Серж, очевидно, теж розумів це, бо його очі метали блискавки, а кулаки мимоволі стискалися. Він думав, що кохана жінка загинула, потім знайшов її живою, що виглядало справжнім дивом, а тепер знову мусить втратити. Але хіба можна щось змінити? Якщо Стелла не увійде в Серце — загинуть усі. 

Тиша знову повисла над залом. Радість зустрічі змішалася з тривогою. Ми обіймали тих, кого любили, але в глибині душі кожен розумів: це може бути остання зустріч у звичному світі. 

Серце пульсувало дедалі сильніше, і його світло лягало на обличчя, освітлюючи сльози й усмішки. Воно чекало. Воно обирало.