Розділ 29. Вниз.

Тиша після реву тірса здається неприродною. Вона давить на вуха, змушує серце ще довго калатати, ніби монстр досі поруч.

Я сиджу, притулившись до холодної стіни ліфта, і відчуваю, як у тілі відлунюють удари, що щойно трясли весь Зоряний Дім.

Світло тут м’яке, воно не ріже очі, а огортає, наче ковдра. І в цій тиші я вперше за довгий час дозволяю собі просто… бути. Не бігти, не кричати, не боротися. Бути.

Перед очима ще стоїть бар’єр, що світився сріблом, і хор «мільярдників», який гудів так, ніби співав сам Всесвіт. Я відчуваю, як їхня сила досі пульсує в мені. І водночас — як слабкість стискає руки, ноги, груди.

Я думаю про Аріеля. Про те, що він десь там, і що я мушу йти далі, хай би як боліло. Але зараз — хвилина відпочинку. Хвилина, коли можна заплющити очі й уявити його усмішку.

Гадаю, саме ця усмішка й є моїм дороговказом. Моєю хвилею світла. Моєю вірою...

Двері ліфта роз’їхалися в сторони, випускаючи нас, немов із пащі чудовиська, у черговий коридор. 

Так, я відчувала десь неподалік знайому енергетику, тому впевнено рушила вперед. Мої супутники потягнулися за мною без запитань. 

Невдовзі ми вийшли до залу з екранами. Той самий, де ми вже були? Малоймовірно. Схожий? 

Назустріч нам вибігла Ліза. 

— Ліза? 

— Клон‑13, — представилася точна копія моєї молодшої сестри. — А я вже знаю про ваш візит! 

— Звідки? 

— Звідти! — дівчина тицьнула пальцем угору. — «Зоряні зерна» впоралися з тірсом, що потрапив усередину будівлі, і просили не хвилюватися. 

Я полегшено видихнула. 

— Добре. А що сталося з ліфтом? Ми хотіли потрапити на нижні поверхи, знайти Лізу, Лізу‑оригінал, мою сестру! І Аріеля. І Марі… 

— Нижні поверхи, як і верхні, перекриті. Тепер за допомогою ліфта на них не потрапити. Це зроблено тому, що надто багато шкідливих елементів проникло всередину Зоряних Домів. 

— Шкідливих елементів? — перепитав Серж. 

— Так, це і фанатики, і спецслужби, і державні війська. Їхні наміри становлять загрозу для зоряних дітей і, відповідно, для всього людства. Тільки вони цього не розуміють… 

— Мій щоденник нічого не дав… — розчаровано похитала я головою. 

— Як же не дав? Дав! І дуже багато він дав! — вигукнула клон, вона здавалася схвильованою й… набагато більш людяною, ніж та, яку ми зустрічали раніше. — Анно, твій щоденник здійснив неможливе! Більшість населення планети нарешті замислилися. Більшість людей усвідомили, що були неправі, і повірили твоїм словам! Майже всі країни призупинили воєнні дії, спрямовані проти Зоряних Домів, відвели війська й залишили лише охорону. Завдяки тобі, Анно, мільярди людей дивляться тепер на Зоряні Доми як на шанс на спасіння, як на місіонерів, на супергероїв! Але на той час уже чимало диверсійних груп потрапило всередину системи. І вони вже завдали чимало шкоди… 

— Ми самі бачили, як фанатики підірвали стіну, крізь яку в будівлю проник справжній тірс! — вставила Ніам. 

— Так. І не тільки. Вони зараз дізналися про Серце й намагаються дістатися до нього, щоб знищити. 

— І що буде, якщо їм це вдасться? Життя на Землі загине? 

— Зараз великі міста, біля яких збудовані Зоряні Доми, прикривають локальні щити. Але вони не можуть охопити всю планету. Для цього мають бути активовані й об’єднані всі шість Сердець. П’ять Сердець уже активовані. Залишилося одне, тут, в Євразії…

Чому ж так? Чому зупинка саме за нашим материком?

— Але ж ти сказала, що люди вже вірять «зоряним зернам»! У чому ж справа? — я схопила Лізу‑13 за руки. 

— Так, я сказала, що більшість країн зайняли вичікувальну політику. Але залишилося три країни, які, навпаки, стали ще агресивнішими. Вони не повірили ні «зоряним зернам», ні тобі. Вони оточили Зоряні Доми небезпечною зброєю, і обстріли можуть початися будь‑якої миті. Вам слід поспішити. 

— Поспішити? 

— Вас чекають унизу. Я більше нічого не можу розповісти. Я тільки знаю, що вас чекають унизу… І я знаю, що там уже і Семмі Сміт, і Оуен. Вони намагалися відшукати вас, але ви так швидко змінювали локації, що їм це не вдалося. Просто щастя, що ви прийшли до мене. 

Стелла ахнула, Ніам стиснула її долоні у своїх. 

— Але як нам потрапити на нижні поверхи, якщо ліфт не працює? 

— Дивіться, потрібно знайти ось такий значок. Це буде найнижча точка, куди можна опуститися ліфтом. Далі вам доведеться добиратися самостійно, відшукуючи сходи. Поспішайте! 

Ліза‑13 вказала нам шлях до ліфта й повернулася до своєї роботи, а ми вже мчали в надра землі. 

— Усе відбувається так стрімко, — поскаржилася Ніам, — що в мене в голові плутається. Мій милий Оуен тепер чекає мене внизу? 

— І мій Семмі теж, — підтвердила Стелла. — А я все не могла зрозуміти, чому в мене в голові ніби все перевернулося догори дрига. Тепер розумію. Адже спочатку він був на верхніх поверхах. 

Серж лише криво всміхнувся: