Розділ 20. Наречена.

Ніам підскочила, судомно стискаючи в долоні шпильку, що виглядала, мов коштовність, а насправді могла відкрити нам двері до Зоряного Дому.

- Я... Я не подумала!.. Справді!.. Все так і має бути! Оуен сказав, щоб я одягла її на весілля! Він дав мені ключ, а я й не зрозуміла цього! Я йду, коханий!

Дівчина вже рушила до споруди, але Серж ухопив її за руку:

- Стій!

- Чому? – великі очі Ніам, щедро обведені чорним, округлились від здивування.

- Не поспішай. Ми маємо підготуватися.

- До чого?

- До того, що можемо зустріти за дверима ворогів.

- «Мільярдники» - не вороги! – заперечила дівчина.

- Я кажу про тих типів, що викинули нас із будівлі. Ти не знала про це, Ніам, але в будівлі ошиваються підозрілі типи. Ми з Анною не встигли їх розгледіти, вони підкралися зі спини і виштовхнули нас, коли ми стояли на вході.

- І хто це може бути?

- Спецагенти... Фанатики... Будь-хто. Але вони недружелюбно налаштовані, тож ми маємо бути готовими до зустрічі з ворогами.

- І що ми маємо робити? – вже спокійно запитала ірландка.

- Перш за все – не розслаблятися. Якщо пощастить, то ми не зустрінемося з ворогами. Не думаю, що вони чекають коло входу. Нам же слід якомога швидше дістатися до будь-якого кристалу і переміститися подалі звідси. І сподіватися, що вороги не скористалися тим самим шляхом.

- А потім розшукати зоряних дітей, - додала я. – В будь-якому випадку, затримуватись не варто.

- А я повинна знайти свого нареченого. Тоді вперед! – Ніам рішуче підійшла до стіни будівлі.

Ми поспішили за нею, окрилені. Ніам простягнула руку із затиснутою в долоні шпилькою і торкнулася нею поверхні.

Нічого не відбулося. Стіна залишалася суцільною і не реагувала аж ніяк. Невже ми помилилися?

Дівчина безпорадно озирнулася, я здвигнула плечима:

- Мала надію...

Ми знов опустилися на землю неподалік від стіни, і кожного мучили одні й ті самі думки. Їжі та води на трьох не вистачить і на день. Прохід не відкрився. Що робити далі – не зрозуміло. В світі наростає хаос. Навіть, якщо нам вдасться вийти за стіну, і якщо влада Ірландії після цього нас відпустить, навіть якщо мені допоможуть полетіти на батьківщину, це буде не скоро, бо в мене немає із собою жодних документів, мені не повернутися у Зоряний Дім.  Що я маю робити?

- Ніам, - запитав Серж, - ти була дуже близькою із «зоряним», якщо ви навіть вирішили побратися. Невже він не розповідав, яку мету ставлять перед собою «мільярдники»? Що вони будують і нащо?

- Оуен говорив, що все, що вони роблять – на благо усьому світові.

- Якому світові?

- Я не розпитувала деталі... Він просто хотів, щоб я була разом із ним. Чому двері не відкриваються?

- Можливо, я помилилась, і шпилька – не ключ, а звичайна прикраса, - потерла я скроні. - Можливо, ключем має бути щось інше...

- Подумай, дівчинко, - встряв журналіст, - добре подумай. Як ти пройшла крізь захисну стіну? Що змінилося з того моменту? Ти нічого не загубила? Не викинула? Не зняла із себе?

- Ні... Ні... – розгублено бурмотіла юна ірландка. – Тільки ось цю шпильку для волосся... Але вона не діє...

- Стоп! – вигукнула я, бо у голову нарешті навідалась слушна думка. – Твій наречений наполягав, щоб ти одягла на весілля цю прикрасу, так?

- Так...

- А нумо, заколи знову волосся. Можливо, ключ активується саме тоді, коли знаходиться на людині...

- Ти думаєш?.. – Ніам підхопила пасма волосся зліва та справа, скрутила їх на маківці і встромила шпильку. – То я спробую ще раз? – глянула питально.

- Іди, дівчинко, - кивнув Серж.

Ірландка підскочила і знов рушила до споруди.

Серце моє тьохкало у страху, що я знов помилилася, що прикраса, подарована нареченій одним із «мільярдників» - не є ключем. Та боялася я марно. Лишень Ніам наблизилась, як стіну будівлі прорізали смуги – і двері почали розсовуватись. На щастя, у коридорі нікого не було. Дівчина спокійно зайшла всередину, ми поспішили за нею. Видихнули лише тоді, коли двері зачинились за нашими спинами.

Ми в будівлі!

- А де шукати фейрі? – запитала Ніам, озираючись.

- Якби ж то ми знали... За кілька днів блукань нам не трапилось жодного.

- Я думала, варто потрапити у Новий Дім Фейрі, як я одразу побачу Оуена... – розпачливо промовила дівчина.

- Я теж так думала, та на ділі все виявилось зовсім не так просто, як бажалося.

- Ми збиралися якомога швидше забратися звідси, - нагадав журналіст. – Якщо дівчина хоче розшукати свого нареченого, то їй варто спуститися ліфтом на самий низ, або піднятися на найвищий поверх, де більше шансів знайти «мільярдників».

- Точно, вони там? – стрепенулась Ніам.

- Не розтанули ж. Десь вони повинні бути!