Розділ 14

 Яскраві іскри швидко переміщалися екраном радара. Дилулло не відриваючись дивився на них, і холодний біль крижинкою колов його шлунок. Чорт забирай цих Зоряних Вовків, думав він. Чорт забирай Моргана Чейна і моє безглузде рішення залишити його в живих! Якби я вчинив інакше...

 Чейн не міг їм принести нічого, крім неприємностей, із запізнілим каяттям думав Дилулло. Зграя Зоряних Вовків ніколи ще не випускала жертви зі своїх пазурів. Та й сам собою корабель найманців представляв для них чималий інтерес – він міг везти цінні вантажі... скажімо, світлокамені з Кхарала.

 Капітан покосився на Чейна, що сидів неподалік. Може варто зв'язати його, одягти на нього скафандр, прив'язати до рук сигнальні вогні – і викинути за борт?

 Він знову глянув на екран, де світився розсип наступних вогників, і раптово розсердився. Бракувало ще труситись перед цими головорізами-варганцями, та ще й допомагати їм! Це не тільки марно, а й вкрай принизливо.

 Дилулло зручніше вмостився в пілотському кріслі і затягнув ремені страхового поясу. Всіми фібрами душі він був проти того, що мав зробити, але іншого виходу не бачив. Зітхнувши, він знову поклав руки на панель управління.

 Гомес негайно запротестував.

- Джоне, ви знову хочете почати цю свистопляску? Люди не витримають, та й корабель може розсипатися будь-якої хвилини.

- Чудова думка, хлопче, - крізь зуби процідив капітан, не відриваючи налитих кров'ю очей від екрану. - Ти пропонуєш мені поберегти людей від травм і забитих місць, щоб Зоряним Вовкам дісталося свіженьке, першосортне м'ясо? - Повернувшись, він крикнув в інтерком: - Агов, Болларде, ви ще не заснули? Давайте повну тягу!

 Кораблі супротивника тим часом швидко наближалися. Капітан деякий час задумливо розглядав їх, а потім, обернувшись, промовив до Чейна:

- Підійди, синку, - звідси краще видно.

 Чейн став поруч з пілотським кріслом і тихо спитав:

- Що ви плануєте зробити?

- Сунути голову їм у пащу, - коротко відповів капітан. - Нехай подавляться!

 Корабель найманців кинувся назустріч ескадрильї. У цей момент з інтеркому почувся голос Біхела:

- Джоне, я бачу ще один корабель! Важкий! Він слідує за нами по п'ятах!

 Дилулло чув ці слова, але не сприйняв їх - він був повністю поглинений майбутньою смертельною сутичкою. Зрозумівши це, Чейн вп'явся пальцями в його плече, так що капітан навіть скрикнув від різкого болю.

- Якого біса?! - прохрипів він, повертаючи до Чейна почервоніле обличчя.

- За нами йде важкий крейсер, капітан - збуджено сказав варганець - Тримаю парі, він з того патруля, про який говорив Тхрандирін. Вхолланці не гратимуть із нами, як Зоряні Вовки, - розстріляють впритул, як тільки підійдуть на дистанцію залпу!

 Дилулло одразу ж оцінив небезпеку становища і крикнув, звертаючись до штурмана:

- Гей, Біхел, визнач швидкість крейсера і параметри його траєкторії! Потім він знову глянув на екран і цього разу на його губах заграла диявольська посмішка.

- Боллард, давай захисне поле! Зараз ми піднесемо нашим друзям-варганцям приємний сюрприз... Гомес, увімкни екран заднього огляду.

 Тепер він міг бачити ескадрилью Зоряних Вовків чіткіше. Кораблі вишикувалися U-подібною пащею, готовою ось-ось проковтнути космоліт найманців. Незабаром на розташованому трохи нижче екрані заднього огляду з'явилася яскрава точка – це крейсер вхолланців стрімко наздоганяв їх, рухаючись із глибини туманності. Дилулло зі зловтішним задоволенням уявив здивовані та спантеличені обличчя Зоряних Вовків, що раптом побачили, що в їхній капкан потрапив не лише невеликий транспорт, а й могутній військовий корабель!

 Раптом ожила рація, чийсь владний голос промовив на галакто: "Вхолланський крейсер звертається до найманців! Негайно зменште швидкість, або ми вас знищимо!"

 Капітан увімкнув передавач і спокійно сказав:

- Говорить капітан найманців Дилулло. Ми готові підкоритись вашому наказу. Що скажете щодо Зоряних Вовків?

- Ми самі подбаємо про них.

- Чудово, - сказав Дилулло. - Тільки врахуйте: у мене на борту знаходяться Тхрандирін і два генерали. Сподіваюся, ви не хочете, щоб із ними щось трапилося?

- Звичайно, - роздратовано відповів вхоланець. - Але спочатку виконайте мій наказ, а потім ми подбаємо про заручників. Я ясно виразився?

- Ясно, - сказав Дилулло і ввімкнув двигуни на повну потужність. Корабель стрімко рвонувся вперед, нишпорячи з боку в бік, ухиляючись від пострілів. Це було тяжко для корабля, тяжко для людей, але не дуже приємно і для вхолланського екіпажу.

 Стрій варганців негайно розсипався - тільки зараз Зоряні Вовки розглянули нового, могутнього супротивника. Вони встигли нанести по кораблю найманців кілька безладних залпів, а потім кинулися врозтіч, щоб не стати зручною мішенню для знарядь крейсера. Скориставшись цим, космоліт найманців прослизнув крізь їх стрій і став віддалятися від поля бою, де зустрілися ніс-у-ніс крейсер та кораблі Зоряних Вовків. Зав'язалася запекла сутичка, що нагадувала битву ведмедя зі зграєю швидких і злісних собак.

- Славна бійка, - з усмішкою сказав капітан. - Шкода, у нас немає часу, а то я б із задоволенням подивився, хто візьме гору.

 Незабаром поле битви залишилося далеко позаду - воно тепер виглядало як хмара яскравих іскор. А потім і воно зникло – корабель найманців увійшов у підпростір. Чейн, не витримавши, сказав з гордістю, яку не міг приховати:

- Не знаю, хто виявиться переможцем, але у вхолланців буде нелегка робота. У них є міць, а у варганців – швидкість та маневреність. Якщо хтось ще не втрутиться в сутичку, справа швидше за все скінчиться загальною загибеллю.

- Я теж сподіваюся, що і тим, і іншим буде добре, - різко сказав Дилулло і, нахилившись до інтеркому, запитав:

- Біхел, де ми знаходимося?

- Я ввів у комп'ютер усі дані, капітане. За хвилину буде ясно, куди нас занесло цього разу.