Розділ 13

 По коридорах корабля найманців пролетіло виття сирени. За ним був такий удар перевантаження, що корабель, здавалося, затріщав по всіх швах. Чейна відкинуло до стіни. Не без зусиль він дістався своєї каюти і, лігши на ліжко, спробував задрімати. Це йому не вдалось.

 Він ненавидів пасивне очікування, але ще гірше почував себе, коли хтось замість нього приймає рішення.

 З доровий глузд шепотів йому, що зараз найкраще зберігати спокій, оскільки іншого вибору немає. Але натура Зоряного Вовка не хотіла прислухатися до голосу свідомості. Для уродженця Варги є лише два стани – сутичка та її очікування, і він вкрай рідко дозволяє собі розслабитися, насолоджуючись спогадами про славні перемоги. Чейн жадав дії, і ні дисципліна, ні протиперевантажувальні ремені не змогли втримати його на ліжку.

 У коридорі йому зустрічалися найманці, що біжать - вони поспішали зайняти свої місця в корабельних відсіках. Обличчя землян здавалися розгубленими, але діяли всі чітко і без паніки. Незабаром Чейн залишився сам і, не знаючи куди себе подіти, вирушив на оглядову палубу. Дорогою він почув по інтеркому різкий голос Дилулло:

- У мене погані новини, – сказав капітан. – За нами слідує ескадрилья Зоряних Вовків.

 Чейну здалося, що капітан звертається особисто до нього. "Брати Ссандера, схоже, таки доберуться до мене, - з досадою подумав він. - Не пощастило цим найманцям!"

- Звичайно, ми можемо боротися до останнього снаряда і загинути смертю хоробрих, але я вважаю за краще змотатися до чортів собачих, - вів далі капітан. – Тож приготуйтеся до граничних перевантажень. Моліться, щоб корабель витримав і не розвалився на частини.

 Чейн встиг ухопитися за вертикальну стійку, коли корабель струснуло по-справжньому. Від перевантаження, здавалося, стіни в коридорі ввігнулися, затріщали сталеві плити підлоги. "А тепер мені не врятуватися, - подумав Чейн, насилу утримуючись на ногах. - Брати Ссандера дістануться мене, а якщо цього не станеться, то найманці зрозуміють, у чому справа, і прикінчать мене самі. Хоча куди їм дітися від Зоряних Вовків! Хіба ці земляшки можуть витримати такі жахливі перевантаження, які нам, варганцям, звичні з дитинства... Максимум за годину найманцям переріжуть горлянки – ну а я... я так просто не здамся..."

 Коли бічне перевантаження різко спало, Чейн, тримаючись руками за стіни, пішов до пілотської рубки. Тут панувала темрява, тільки з оглядового екрану лилося буре світло туманності, та на панелі приладів блимали різнокольорові лампочки. У пілотському кріслі, наче брила льоду, застиг Дилулло, його руки з набряклими венами лежали на пульті управління. Почувши кроки за спиною, капітан обернувся і гаркнув:

- Якого біса ти тут робиш? Марш у каюту!

- Мені набридло сидіти без діла, - сухо відповів Чейн. - Може, вам знадобиться моя допомога.

 Другий пілот, що сидів у сусідньому від капітана кріслі, маленький темношкірий чоловік на ім'я Гомес, роздратовано сказав:

- Женіть його звідси, Джоне. Я терпіти не можу, коли хтось дихає мені в потилицю.

- Тримайся, Чейн! - раптом вигукнув Дилулло і різко повернув корабель убік. Корабель заскрипів, як висохла бочка. Зображення зірок на екрані розмазалось, наче хтось провів по ньому вологою ганчіркою. Поруч промайнула стіна пекельного полум'я.

- Мимо, - хрипко сказав капітан. – Ми теж не ликом шиті, хоч і не Зоряні Вовки.

- Ще один такий маневр, і ви переламаєте нам всі кістки, - простогнав Гомес.

- Ось як? Перевіримо, – гмукнув Дилулло і повернув корабель в інший бік.

 Кров бризнула з носа Гомеса і заструмувала по щоках до підборіддя. Він раптово обм'як у своєму кріслі. З грудей капітана вирвався хрип. Його потужне тіло навалилося на пульт управління. Чейн ступив уперед, щоб у разі чого зайняти місце пілота, але Дилулло випростався, жадібно хапаючи розкритим ротом повітря. З інтеркому почувся чийсь до невпізнання спотворений голос:

- Капітане, велика частина екіпажу лежить непритомна.

- Я... о-о!

 Чейн усміхнувся, тримаючись за скобу у стіні. Він почував себе нормально. «Хіба це перевантаження?.. – подумав він і здригнувся від несподіваної думки: так, найманці і в підмітки не годяться варганцям як астронавти – тому йому не втекти від смерті. Навряд чи Зоряні Вовки здогадуються, що він на борту вантажівки, але вони напали на слід і перевернуть тепер догори дном усю зоряну систему, доки не знайдуть її. Даремно Дилулло зв'язався з ним, Чейном... Звичайно, капітан непогано придумав - зберегти варганцю життя і, шантажуючи, зробити з нього слухняне знаряддя для найбруднішої і найнебезпечнішої роботи. Тепер найманець заплатить за це вже СВОЇМ життям...". Капітан, прийшовши до тями, обернувся і глухо сказав:

- А може, мені віддати їм тебе, синку?

- Думаєте, це вас врятує? – посміхнувся Чейн. - Чорта з два, варганці вам все одно переріжуть горлянки. Мабуть, мало що я вам встиг розповісти про секрети Варги...

 Корабель нахилився і затремтів, наче на вібростенді, Оглядовий екран заблимав, на мить згас, а потім знову засвітився. Вони летіли вже всередині туманності, неподалік величезного помаранчевого сонця.

- Біхел, ти чуєш мене? - Закричав Дилулло. - Біхел, ти живий?

 З інтеркому відгукнувся слабкий голос:

- Живий... та сенс який? Всі радари скисли... Ви славно потрясли нас, Джоне...

- Ще й як, - погодився Гомес. Він прийшов до тями і тепер витирав носовою хусткою кров з обличчя. - Ще трохи, і мої кістки перетворилися б на порошок.

- Це тільки квіточки, - похмуро сказав Чейн, пильно вдивляючись у екран. - Вони не відстануть від нас так просто, згадайте моє слово. Варганці знають, що ніхто не може змагатися з ними у витрим...

 Він затнувся, зловивши на собі здивований погляд другого пілота. Чейн негайно зобразив на обличчі страшні муки і, охнувши, сповз на підлогу. Він проклинав себе останніми словами за втрату пильності.