Розділ 9

 Чейн розвалився в низькому кріслі і, опустивши лодоні в теплу воду, ліниво спостерігав за сріблястою діадемою туманності Корвус. Скіммер тихо ковзав по протоці між остовами, закутаних у нічну імлу.

- Ви не спите? - почув він поруч тихий голос Ланіах.

- Ні.

- Ви пили сьогодні жахливо багато, Чейн.

- Я в повному порядку, красуне.

 Так, він відчував себе нормально, але душа його була неспокійна. Яролін протягом всієї ночі лише прикладався до численних пляшок і дружелюбно балакав з ним, Чейном, але той не міг забути слів тієї потвори з шинка. Вхолланський офіцер виявився хитрим лицеміром...

 Протягом всієї ночі вони з друзями переїжджали від острова до острова, відвідуючи всі розважальні місця підряд. Яролін, неабияк випивши, весь час розповідав про якихось дивовижних Золотих Божків, які Чейн обов'язково повинен побачити. З його нерозбірливого балакання Чейн зрозумів, що той має на увазі щось на зразок морських чудовиськ, чиє годування було частиною місцевого святкового ритуалу. Чейн зі зусиллям відірвався від нав'язливого Яроліна, і він, піддавшись вмовлянням, разом з Ланіах поїхав на невеликому скіммері на прогулянку по морській затоці. Яроліну він більше не довіряв: хто знає, які неприємні сюрпризи той ще приховує для свого рятівника?..

- Ви ще довго залишитеся на Вхоллі? - спитала Ланіах, не відводячи від нього загадкового погляду.

- Важко сказати...

- Якщо ви збираєтеся тут продавати зброю, це не забере багато часу, - сумно сказала дівчина.

- Хм... це так вас засмучує? - безтурботно поцікавився Чейн. - Скажу вам по секрету, красуне - є у нас на Вхоллі інші важливі завдання...

 Дівчина нахилилася над ним. На її ляльковому обличчі, освітленому тьмяним світлом зоряного неба, з'явилася ясна зацікавленість.

- Он як? Ви повинні мені все розповісти, Чейн, я жахливо допитлива. Присягаюсь, я нікому про це не розкажу.

- Гаразд. Ми прилетіли на Вхоллу з підступними, небезпечними для всіх вхолланців планами - взяти в полон всіх красивих дівчат, щоб потім торгувати ними на невільничих ринках галактики!

 І Чейн, схопивши дівчину, затягнув її на дно скіммера.

 Ланіах налякано закричала, визволяючись.

- Ви зламаєте мені спину, варваре!

 Чейн розсміявся ще голосніше.

- Ви такий сильний... Я ще ніколи не зустрічала такого дивного землянина, - сказала Ланіах, знов сідаючи в крісло і поправляючи розтріпану зачіску.

- Так, я людина особлива, - згодився Чейн, не зводячи з красуні блискучих від збудження очей.

- Особлива? - обурено вигукнула Ланіах і відповіла йому дзвінким ударом по щоці. - Ви такі самі, як усі чоловіки... огидний і нахабний тип!

- Вам видніше, красуне, - усміхнувся Чейн і ніжно обійняв дівчину - вона навіть не зробила спроби вирватися.

 Між тим скіммер продовжував ковзати по протоках між островами і незабаром вийшов у відкрите море, яке розтягувалося до горизонту гладеньким сріблястим покривалом. Позаду залишилися острови, звуки музики, сміху - а попереду була лише тиша. Ланіах нахилила голову на плече Чейна, і той завмер, боячись злякати фортуну.

 Несподівано з боку найближчого з островів долинув гучний звук - немов в воду кинули якийсь мішок, а не задовго після цього недалеко від скіммера розлігся приглушений плюскіт. Згодом він повторився знову, і Ланіах в жаху підстрибнула.

- Вони почали годувати Золотих Божків! - закричала вона.

- Шкода, що ми пропустимо це захоплююче видовище, - безтурботно відповів Чейн. - Яролін так хотів мене ним розважити...

- Ви нічого не розумієте... Ми рухаємося до моря, звідки повинні припливти ці чудовиська... Дивіться!

 Чейн неохоче встав і, оглянувшись, помітив, як від берега одного з островів відділилася якась темна маса. Згодом вона пропливла поруч із скіммером - Чейн встиг помітити, що вона мала витягнуту форму.

- Хм... Справді схоже на мішок з фуражем, пробурмотів він. - Але якщо він і натрапить на скіммер, то малоймовірно, що завдасть нам шкоду...

 Ланіах дико запищала, вказуючи в бік відкритого моря. Чейн прослідкував за її витягнутою рукою і здригнувся від несподіванки.

 Праворуч від скіммера морська гладь збурилась. Донісся звіриний рев. Із запіненої води виринула гігантська жовта голова, приблизно десяти футів у діаметрі. Вона була сферичної форми і волого блищала під світлом нічного неба. Чудовисько розкрило гіганську пащеку, прикрашену дрібними гострими зубами, і жадібно поглинуло мішок з кормом. Раптом воно помітило присутність скіммера і здивовано витріщилось на нього круглими, як тарілки, червонуватими очима.

 Згодом з морських глибин одна за одною стали з'являтись інші подібні жахливі голови. Деякі Золоті Божки виринули, і Чейн переконався, що вони нагадують невеликих китів із гігантськими золотистими тушами та дивними рукоподібними плавниками. Чудовиська, збурюючи воду могутніми хвостами, переслідували пливучі з берега мішки з кормом і жадібно поглинали їх.

 Ланіах знову пронизливо скрикнула і впала на дно скіммера, закривши голову руками. Чейн оглянувся і помітив, як один з Золотих Божків, проковтнувши наступний мішок, неспішно направився до них, очевидно, прийнявши скіммер за щось їстівне. Величезна паща почала повільно розкриватися.

 Чейн вилаявся - вперше в житті він стикнувся з небезпекою без зброї в руках. У відчаї він підняв з дна скіммера металеве весло і з розмаху сильно вдарив по мокрій, покритій піною верхівці чудовиська.

- Вмикайте мотор і виводьте скіммер звідси! - закричав він дівчині.

 Він знову підняв весло, щоб нанести наступний удар. Але Золотий Божок, замість того щоб атакувати, несподівано видав жалібне ревіння і боязко відступив, комічно б’ючи по воді плавниками.

 Чейн несвідомо розсміявся. Було очевидно, що за все своє життя левіафан зіткнувся з супротивом вперше, і це привело чудовисько в шок.

- Чорт забирай, Ланіах, перестаньте верещати! - зі сміхом крикнув Чейн. - Ви краще гляньте-но на цього скривдженого малюка!