Розділ 8

 Великий зореліт, судячи по обрисах - вантажник, велично опускався на посадкове поле. На якусь мить він завис в нічному небі, виблискуючи, мов рубін, серед срібної хмари туманності, а потім плавно приземлився серед групи військових кораблів вхолланського флоту.

 Дилулло і Біхел, спеціаліст по радарах, спостерігали за цим, сидячи в тісному навігаційному відсіку. Коли корабель сів, вони обмінялись запитальними поглядами.

- Дивно, адже це - звичайний вантажник... Чому ж він приземлився серед крейсерів? - задумливо мовив Біхел.

- Більше того, він приземлився прямо в док, який після цього негайно закрився, - помітив Дилулло, не спускаючи очей з екрану радару, який безперервно общупував космодром. - Щось тут не так...

- Хм... Ви звернули увагу, капітане, що він йшов по похилій, градусів п'ятдесят, траекторії?

 Дилулло кивнув. В тьмяному світлі нічного неба його обличчя виглядало сірим і втомленим.

- Вірно. Виходить, він прийшов не з туманності Корвус... Якщо тільки перед спуском не зробив один-два оберти навколо Вхолли.

- Це я і мав на увазі! - гаряче вигукнув Біхел. - Ці хитреці можуть таким чином кидати пил в очі всяким цікавим, як ми.

- Добре, якщо так. Навряд вони б садили звичайний транспорт на військову частину космодрому, якби не мали на це особливої причини. А цією причиною може бути вантаж з військової бази прибульців... Біхел, скануй радаром всі транспортні засоби, які будуть під'їжджати або від'їжджати від транспорту. Цікаво дізнатися, що вони везуть...

 Дилулло вийшов із навігаційного відсіку і спустився по сходах в ще більш тісне приміщення: реєстрацію, де він став розшуковувати прайс-лист для всіх товарів, що знаходяться на борту. До цього часу ніхто не виявив інтересу до привезеної ним зброї. Більше того, якщо вхолланці дійсно виявили військову базу прибульців, то навряд-чи взагалі зацікавляться.  Тим не менш, капітан вирішив підготуватися до будь-якого розвитку подій.

 Через півгодини Дилулло поклав у кишеню мікрокопії обраних ним документів і разом із Рутледжем вийшов із корабля. Вони мали намір направитися в місто для переговорів з місцевою владою, але раптово до трапу під'їхав броньований всюдихід-скіммер.

 Його екіпаж складали вхолланський офіцер із групою солдат, а також одягнений у цивільне чоловік середнього віку, зі масивною головою і зазіхаючим обличчям. Він спокійно підійшов до Дилулло і, не помітивши простягнутої руки, холодно сказав:

- Мене звуть Тхрандирін, я керівник Департаменту зовнішніх справ. Спостерігачі нещодавно повідомили мені, що ви використовували свій радарний пристрій. З якою метою?

 Дилулло вилаявся про себе, але на його обличчі не відобразилась навіть тінь тривоги.

- Вірно, ми вмикали радар на кілька хвилин. Ми завжди робимо так, потрапивши в невідомий космопорт, провсяк випадок.

- Боюсь, нам також доведеться вжити певних заходів - і теж провсяк випадок, - недовірливо усміхнувшись, сказав Тхрандирін. - Ми беремо під охорону ваш корабель. Всіх, хто до вас прибуде в гості, ми будемо супроводжувати військовим ескортом.

- Зачекайте, - гнівно вигукнув Дилулло. - По суті, це означає, що ви нас арештовуєте! Ви не можете повестись з нами так просто через те, що ми на хвилину увімкнули радар.

- Ви могли це зробити з розвідувальною метою, адже в порту знаходяться кілька крейсерів, - різко відповів Тхрандирін. - Ми перебуваємо в стані війни з Кхаралом, і всі дані про наші військово-космічні сили є строго секретними.

- До біса вашу війну! - розпачливо вигукнув Дилулло. - Я простий торговець, мене турбує тільки мій бізнес... - Він витягнув з кишені мікрокопії документів і помахав ними в повітрі. - Послухайте, сер, я тут через те, щоб торгувати зброєю. Мене не хвилює, хто буде її використовувати і проти кого. Кхаральці навіть не захотіли з нами розмовляти і просто викинули нас. Я сподівався, що на Вхоллі буде краще... Скажіть прямо - ви будете з нами торгувати?

- Це питання обговорюється у верхах, - ухильно відповів Тхрандирін. - Офіцере, чого ви чекаєте? Розташовуйте своїх людей по позиціях.

- І скільки нам чекати, поки ваша бюрократична машина спрацює? - з ледь стримуваним гнівом запитав Дилулло.

 Вхолланець рівнодушно потис плечима.

- Повторюю - питання обговорюється урядом. Якщо до вечора ситуація не проясниться, то ми готові надати вашій команді місця в готелі космопорта.

- Ще чого! - вибухнув Дилулло. - Краще ми негайно піднімемось і будемо милуватися вашою чудовою Вхоллою з орбіти.

 Голос Тхрандиріна став ще холоднішим і зневажливішим.

- Попереджаю, що ви не повинні намагатися піднятися без дозволу протягом... скажімо, кількох днів.

- Це неприпустимо! - закричав Дилулло. - Ви не маєте права тримати нас, війна там у вас чи ні!

- Повірте, це для вашої ж безпеки, - заспокійливо сказав Тхрандирін. - У нас є інформація, що в системі виявлено ескадрилью Зоряних Вовків.

 Дилулло здригнувся. Він зовсім забув про попередження Чейна, що його колишні товариші не дозволять йому так легко втекти і ще довго будуть на нього полювати.

 Звісно, Тхрандирін використовував появу варганців лише як привід, щоб затримати землян. Дилулло несподівано подумав: а здригнеться хоча б один м'яз на цьому доглянутому восковому обличчі, якщо він дізнається, що гостям дійсно загрожує смертельна небезпека?

- Ну що ж, я згоден, - кисло пробурчав він. - Ми залишимось в космопорту ще на кілька днів. Але я наполягаю, щоб з корабля була знята охорона.

- Про це не може бути й мови, - відрізав Тхрандирін. - Ми не залишимо ваш корабель без нагляду. Зараз військовий час, всяке може трапитися...

 Це була лише ледь прихована погроза, і Дилулло погодився. Сухо прощаючись із керівником, він повернувся на борт. Тут, в кают-компанії, його чекали стурбовані найманці. Капітан коротко розповів їм все, нічого не приховуючи.

- Пропоную швидко зібрати найнеобхідніше, - заключив він. - Нам доведеться кілька днів тихо-мирно пожити в готелі на вулиці Зорі.