Розділ 6

 Яролін, вхолланський офіцер, врятований Чейном, сидів у капітанській каюті й обрушував на незворушного Дилулло одну хвилю обурення за другою. Виговорившись, він стомлено закінчив:

- У вас немає причин, через які ви повинні відмовлятися відвезти мене на Вхоллу.

- Це як подивитися, - холоднокровно відповів літній найманець. - Мене непокоїть думка, що мій корабель волею випадку опинився в зоряній системі, де ось-ось спалахне війна. Не приховую, ми дещо чули про це й вирішили підзаробити на продажу зброї. Але, на жаль, не встигли ми гарно розпочати переговори, як знайомий вам Чейн опинився замішаним у бійці, а потім ще й утік з в'язниці, чомусь прихопивши вас із собою. Довелося забиратися з Кхаралу ні з чим. Де гарантія, що ваша Вхолла виявить нам більш гостинний прийом? Ні, я краще полечу до третьої планети вашої системи, до Ярнатху.

- Але ж це варварський світ! - палко заперечив Яролин. - Він заселений напівдикими і нищими гуманоїдами. Ви не заробите там нічого, окрім удару ножем у спину!

- Хм... у них є лише ножі? Це змінює справу. Тримаю парі, що туземці захочуть отримати більш сучасну зброю й викладуть за неї будь-які коштовності.

 Чейн, який сидів тихо в кутку каюти, схвально гмукнув.

 Дилулло знав свою справу, і вхолланський офіцер був остаточно збитий з пантелику. На його обличчі з'явилася маска безнадійності.

- Послухайте, капітане, я належу до однієї зі знаних сімей Вхолли й маю певний вплив, - з відчаєм промовив він. - З вами нічого поганого не станеться, запевняю вас!

 Дилулло удавано завагався.

- Не знаю, не знаю... Я б не проти зайнятися бізнесом на вашій планеті, коли на Кхаралі справа не вигоріла. Гаразд, я обдумаю вашу пропозицію... - Після паузи він додав: - А вам би радив як слід виспатись. Виглядаєте ви вельми кепсько.

 Яролін похмуро кивнув.

 Дилулло вивів його в коридор і вказав на одні з дверей.

- Розташовуйтесь у каюті Доуда, нашого механіка, а його ми влаштуємо десь у машинному відсіку.

 Коли капітан повернувся до своєї каюти, Чейн внутрішньо стиснувся - він очікував, що Дилулло почне читати йому моралі. Натомість літній найманець дістав з настінної шафи пляшку вина.

- Хочеш випити, синку?

 Здивований Чейн взяв запропонований йому келих із золотистим напоєм і, зробивши чималий ковток, поморщився.

- Земне віскі, - зауважив Дилулло. - Вельми міцна штука.

 Він відпив півкелиха і, відкинувшись на спинку високого крісла, став розглядати Чейна холодними, злегка примруженими очима.

- На що вона схожа, ваша Варга? - несподівано запитав він.

 Чейн завагався, не знаючи, що відповісти.

- Це складно пояснити, Варгу треба бачити... Величезний світ, неосяжні горизонти... степи, пустелі... засніжені гори... Це дуже бідний світ... вірніше, він був таким, доки ми не вийшли в космос.

 Дилулло кивнув.

- Про це я дещо чув. Одного разу на Варгу потрапив потерпілий крах земний зореліт, пасажирами якого були інженери та вчені, що поспішали на якийсь конгрес з проблем космонавтики. Щоб вижити, вони з вашою допомогою збудували собі невелике поселення зі штучно зниженою гравітацією. Саме вони й навчили варганців робити зорельоти і тим самим напустили вас на галактику, як зграю голодних вовків.

 Чейн посміхнувся:

- Це давня і дуже кумедна історія. Варганці обдурили земних фахівців, неначе дітей. Вони сказали, що хотіли б розпочати мирну торгівлю з іншими світами, подібно до землян.

- І з тих пір ми отрмали на свою шию Зоряних Вовків, - зітхнув Дилулло. - Пора би незалежним світам об'єднатись і очистити це лігвище від піратської погані.

 Чейн похитав головою з зухвалою посмішкою:

- Ха, не так це легко зробити! У космосі нікому не наздогнати варганців: адже ніхто не може витримати звичних нам жахливих перевантажень.

- Але якщо об'єднаний флот рушить на вас...

- То ми зуміємо за себе постояти! До того ж, у нашій частині галактики є чимало могутніх світів, з якими ми уклали щось на зразок союзу. Ми ніколи не нападаємо на них, більше того, ми з ними торгуємо. Ці світи опікуються нами і не допустять, щоб хтось із чужинців увійшов у цю частину галактики зі зброєю в руках.

- Дурні, аморальні порядки! - пробурмотів Дилулло. - Але це не змиває з варганців їхні безлічі гріхів. Хоча я й чув, що у вас взагалі немає віри в Бога.

- Тобто релігії? - перепитав Чейн. - Ні, такими іграми ми не захоплюємося, хоча багатьом нашим сусідам це й не до вподоби. З цієї причини мої батьки-місіонери й потрапили на Варгу.

- Немає релігії, немає етики... - задумливо сказав Дилулло. - Бідний світ нищих духом! Але все ж у вас, наскільки я чув, є якісь закони, дисципліна, підкорення начальникам - хоча б під час набігів, чи не так?

 Тільки тепер Чейн почав розуміти, навіщо Дилулло затіяв цю розмову. Він похмуро кивнув:

- Так, є у нас і закони, і дисципліна.

 Дилулло наповнив свій келих.

- Ось що я тобі скажу, Чейн. Земля також небагатий світ. Багато з нас змушені бовтатися по космосу, щоб просто заробити на життя. Ми не здійснюємо піратських набігів, і тому нам доводиться робити найчорнішу й найбруднішу роботу, яку жителі багатьох планет не хочуть робити самі.

 Так, ми найманці, і нас це не фарбує. Але ми вільні люди і ніколи не ліземо в чужі кишені. Коли хтось хоче зробити кар'єру найманця, він приходить до капітана вантажника накшталт мене. Той оцінює, на яку роботу годиться новачок, і визначає його частку в загальному прибутку. Коли робота зроблена й плата за неї отримана, команда зазвичай розпускається. У новий політ може піти зовсім інша команда, для нас це звичайна справа. Але коли корабель знаходиться в рейсі і всі ми виконуємо одну справу, члени екіпажу підкоряються дуже строгій дисципліні. Наші життя залежать від того, наскільки точно будуть виконуватись накази командира, в даному випадку - мої накази. Розумієш, Зоряний Вовче?