Поверненя Джедайв

Тим часом на Стьюджоні, де залишилися Шмі, Еніка та юнлінги, ситуація ставала все більш напруженою. Імперські сили наближалися, і вони знали, що часу залишилося небагато.

— Ми повинні бути готові до всього, — сказала Шмі, дивлячись на свою родину. — Нам не можна допускати паніки. Енакін, перевіряючи свої комунікатори, звернувся до матері:

— Альянс Повстанців та підтримка з Корусанта вже в дорозі. Ми повинні витримати цей натиск до їх прибуття. Еніка, тримаючи одного з найменших юнлінгів за руку, відчувала тривогу, але також і рішучість.

— Ми разом це подолаємо, — сказала вона. — Ми сильні, коли ми разом.

Раптом вони почули гуркіт важкої техніки та кроки імперських штурмовиків, що наближалися. Енакін, стискаючи свій світловий меч, поглянув на сім'ю:

— Готові тримати оборону?

Шмі та Еніка кивнули, піднімаючи зброю та готуючи юнлінгів до можливого зіткнення.

— Ми не дамо їм пройти, — сказала Еніка, відчуваючи, як Сила переливається через неї, надаючи їй впевненості та сили.

Імперські війська, наблизившись до їхнього укріплення, почали атаку. Енакін, Шмі та Еніка, використовуючи свої навички джедаїв, відбивали атаки, захищаючи юнлінгів до них доєдналися та інші майстри та лицарі  то там то тут мешкали цвітні мечі 

Важкі постріли бластерів та рев світлових мечів заповнили повітря, коли імперські сили кинулися в бій. Штурмовики, впевнені у своїй чисельній перевазі, намагалися прорватися через укріплення, але джедаї стояли, наче незламна стіна. Шмі, відчуваючи силу Сили, що текла через неї, спритно ухилялася від пострілів і ударити своїм світловим мечем. Вона не дозволяла своїм думкам відвертати її, повністю зосередившись на захисті своєї родини та юнлінгів.Енакін, з його невгамовною енергією та рішучістю, був у центрі бою. Його світловий меч був наче блискавка, знищуючи ворогів одним за іншим. Він відчував відповідальність за кожного, хто був поруч, і знав, що не має права на помилку. Водночас його комунікатор продовжував передавати обнадійливі повідомлення з Корусанта: підмога вже дуже близько. Еніка, тримаючи юнлінгів за спиною, використовувала свою силу, щоб створити бар'єри та відбивати атаки. Вона знала, що кожна секунда, яку вони витримають, наблизить їх до порятунку. Її рішучість була непохитною, і вона вдихала впевненість у серця молодих джедаїв. Раптом, крізь хаос бою, почувся знайомий звук двигунів повстанських кораблів. На горизонті з'явилися X-крила та інші судна Альянсу Повстанців. Імперські штурмовики, побачивши підмогу для джедаїв, почали відступати.

— Вони вже тут! — вигукнув Енакін, з новою хвилею енергії в атаці. Повстанці, висадившись, швидко взяли ситуацію під контроль, змусивши імперські сили відступити. Шмі, Енакін та Еніка, задихані, але неушкоджені, зібралися разом, обіймаючи одне одного і юнлінгів.

— Ми зробили це, — сказала Шмі, відчуваючи полегшення. — Ми витримали.

Енакін, дивлячись на свою родину, відчув гордість та вдячність за їхню силу та рішучість.

— Це тільки початок, — сказав він. — Але ми разом. І разом ми непереможні. Повстанські кораблі піднялися в небо, забираючи джедаїв та юнлінгів у безпечне місце. І хоча попереду ще було багато випробувань, цей день став символом їхньої єдності та непохитності.

Після відступу імперських сил, кораблі Альянсу Повстанців мчали до Корусанта, несучи на борту виснажених, але неушкоджених джедаїв та юнлінгів. Енакін, Шмі та Еніка сиділи разом, обговорюючи майбутнє, яке чекало їх попереду.

— Ми витримали цей бій, — сказав Енакін, стискаючи руку Шмі. — Але попереду ще стільки викликів.  Еніка кивнула, тримаючи юнлінгів біля себе. Вона знала, що повернення до Храму на Корусанті буде для всіх великим випробуванням. Спогади про втрати були ще свіжими, і багато джедаїв відчували біль та гнів.

— Ми повинні пам'ятати, за що ми боремося, — сказала вона, дивлячись у вікно корабля. — Ми боремося за мир, справедливість і захист слабких. Це наше призначення.

Коли кораблі наблизилися до Корусанта, їх зустрів потужний загін повстанців. Вони були готові захистити джедаїв та забезпечити їх безпечне повернення до Храму. Обі-Ван, стоячи на платформі, чекав на їх прибуття. Коли він побачив Еніку, його серце наповнилося радістю та полегшенням.

— Ти повернулася, — сказав він, обіймаючи її. — Ми всі повернулися.

Еніка притулилася до нього, відчуваючи тепло та підтримку. Вони стояли разом, дивлячись на своїх дітей, Люка та Лею, які також були щасливі бачити своїх батьків живими та здоровими.

— Нам потрібно буде багато чого обговорити з Сенатом, — сказав Енакін, звертаючись до Обі-Вана. — Ми повинні забезпечити, щоб ті, хто відповідальні за зраду, були притягнуті до відповідальності.

Обі-Ван кивнув, згоджуючись з ним.

— Ми повинні бути обережні, — сказав він. — Але ми не самі. У нас є підтримка Альянсу Повстанців та багатьох інших, хто вірить у наші ідеали.

У Храмі джедаїв атмосфера була напруженою, але одночасно та обнадійливою. Джедаї збиралися разом, обговорюючи подальші дії та стратегії. Вони знали, що їхня організація зазнала змін, але це були необхідні зміни.

— Ми повинні стати сильнішими, — сказав один з майстрів джедаїв. — І ми повинні пам'ятати, що наша сила не тільки в наших мечах, але й у нашій єдності та вірі у Силу.

Сенат погодився провести суд над сітхами та всіма, хто був причетний до зради. Це був важливий крок до відновлення справедливості та миру у Галактиці. Джедаї, ставши самостійною організацією, знову взяли на себе роль захисників і миротворців.

Еніка, стоячи поруч з Обі-Ваном, відчувала, що попереду ще багато випробувань, але вона була готова до них. Вона знала, що вони здатні подолати будь-які труднощі, якщо будуть разом.

— Ми знову повернемо світло у цей світ, — сказала вона, дивлячись на своїх дітей. — І ми зробимо це разом.

Обі-Ван кивнув, обіймаючи її міцніше.

— Ми знову станемо тими, ким повинні бути, — сказав він. — І цього разу ніхто не зможе нас зламати.