Традицій

Корусант

Сенатор Бейл Органа відверто скучав на цьому 

Прийняття організованому в честь 17 річчю імперій  він відразливо с кривився тому, що прийняття на якому він був вимушений бути тут  був організований в храмі джедай .Там де вчора були мир і спокій, сьогодні панував офіціоз і холодні промови. Зал був прикрашений імперськими символами, а на стінах висіли голографічні зображення імператора Палпатіна. Бейл Органа не міг не думати про ті часи, коли храм був місцем навчання та мудрості, а не політичних інтриг.

Його увагу привернули кілька сенаторів, які тихо обговорювали щось у кутку зали. Бейл вирішив підійти до них, сподіваючись почути щось, що могло б хоч трохи полегшити його настрій.

– Доброго вечора, колеги, – сказав він, підходячи ближче. – Про що йдеться?

Сенатор Мон Мотма, яка стояла серед групи, повернулася до нього з легким усміхом.

– Бейл, ми щойно обговорювали останні події на Альдераані. Чи ви чули про нові обмеження, які імперія планує впровадити?

– Так, – відповів він, нахмуривши брови. – Це жахливо. І це ще одна причина, чому ми повинні діяти.

Мон Мотма кивнула.

– Саме так…Вона змовкла — Зорі небесні, а вона що тут забула .Всі присутні сенатори подивились туди де стояла блондинка в ніжно голубій сукні та спокійно розмовляла з якимось чиновником — Хвала зорям що це бал маскарад .Бейл придивися і впізнав в блондинці Еніку Скайвокер-Кенобі дружину Обі-Вана Кенобі

— Нам треба дізнатися, що вона тут робить. Це може бути наш шанс зібрати цінну інформацію або навіть здійснити диверсію.

Бейл кивнув і спокійно підняв келих з напоєм, якби він просто проходив повз. Він наблизився до Еніки, яка в цей момент сміялася з якимось чиновником, очевидно, розважаючи його історіями.

— Мадам, ваш смак у виборі вбрання просто бездоганний, — сказав він, підійшовши ближче і вдаючи, що він просто один з гостей.

Еніка повернулася до нього з усмішкою, але в її очах блиснула іскорка визнання.

— Сенаторе Органа, як приємно вас бачити, — відповіла вона, ніби вони були старими знайомими. — Ви завжди вмієте зробити комплімент.

Чиновник, з яким вона розмовляла, перепрошувати та відійшов, залишивши їх наодинці.

— Що ти тут робиш? — тихо запитав Бейл, коли вони залишилися наодинці.

— У нас є шанс дістатися до важливих даних, — прошепотіла Еніка, зберігаючи усмішку на обличчі. — Є інформація про нові плани Імперії, які можуть змінити хід війни. Нам треба дістатися до головного комп'ютера в старому архіві.

Бейл кивнув, усвідомлюючи всю серйозність ситуації.

— Ти впевнена, що це безпечно? — запитав він.

— Нічого не може бути безпечним, коли йдеться про Імперію, — відповіла Еніка. — Але ми повинні ризикувати заради майбутнього нашої галактики.

— Добре, — сказав Бейл, випрямляючись. — Я знайду спосіб відвернути охорону. Будь обережна.

Еніка кивнула, і вони розійшлися в різні боки, кожен з них готуючись до своєї частини місії.

Бейл піднявся на сцену, де збирався виступати з промовою. Він знав, що його слова можуть привернути увагу, і це був його шанс.

— Шановні колеги, — почав він, привертаючи загальну увагу. — Сьогодні ми святкуємо сімнадцяту річницю нашої великої Імперії. Але чи всі ми дійсно розуміємо значення цієї дати?

Поки він продовжував свою промову, Еніка тихо прокралася до старого архіву, де зберігалися дані. Вона знала, що часу в неї обмаль.

Пройшовши через кілька коридорів, Еніка нарешті дісталася до важких металевих дверей архіву. Вона швидко ввела код, який вдалося дістати завдяки зусиллям підпільної мережі повстанців. Двері відчинилися з легким скрипом, і вона швидко ввійшла всередину.

Всередині архіву панувала тиша, порушувана лише м'яким гудінням серверів. Еніка знала, що їй потрібно знайти конкретний термінал, де зберігалися дані про нові плани Імперії. Вона швидко рухалася між рядами, уважно оглядаючи кожен екран.

На сцені Бейл продовжував свою промову, намагаючись утримати увагу натовпу. Він розповідав про велич Імперії, але при цьому в кожне речення вставляв натяки на необхідність змін і обережності. Його слова мали подвійний зміст, зрозумілий лише тим, хто був у курсі повстанських планів.

— Ми повинні пам'ятати, що велика сила завжди несе велику відповідальність. І що іноді, щоб зберегти мир, потрібно бути готовими до жертв, — сказав він, кидаючи погляд на охоронців, які стояли по периметру зали.

Еніка нарешті знайшла потрібний термінал. Вона швидко увімкнути свій пристрій до комп'ютера і почала завантажувати дані. Серце билося швидше, коли вона бачила, як на екрані відображаються плани нової надпотужної зброї, яку Імперія планувала використати для придушення повстання.

— Тільки б встигнути, — прошепотіла вона, спостерігаючи за прогресом завантаження.

Раптом двері архіву відчинилися, і всередину увійшли двоє охоронців. Еніка, тримаючись у тіні, приготувалася до бою, але, на щастя, вони пройшли повз, не помітивши її. Вона видихнула з полегшенням, але розуміла, що ризик зростає з кожною хвилиною.

— Завантаження завершено, — повідомив маленький робот . Еніка швидко від'єднала її та сховала в кишеню. Вона ще раз перевірила, чи все залишилося, як було, і тихо вислизнула з архіву.

Повернувшись до зали, вона побачила, як Бейл закінчує свою промову.

— Ми повинні завжди пам'ятати про нашу історію, наші цінності та наших людей. Тільки так ми зможемо побудувати світле майбутнє, — сказав він, отримуючи оплески від присутніх.

Він помітив як Еніка виходить з залу .Покидаючи місце яке колись було її домом .Він пообіцяв собі що зробить все можливе, щоб майбутньому це місце знову належало джедаям .