Місія

Минув тиждень після викриття шпигуна, і повстанці знову зосередилися на своїй головній меті — звільненні галактики від імперського гніту. Обі-Ван і Еніка працювали разом над планом атаки на імперський завод на Татуїні. Здавалось де можна сховати на цьому пильному шарі, але імперці таки змогли впоратися цим завданням  тиждень пішов на те що знайти точне розташування заводу Call

— Батьку, ти думаєш, що ми готові до цієї місії? — запитала Лія, дивлячись на Обі-Вана. Вони стояли перед величезною голограмою Татуїну, на якій були позначені всі відомі імперські об'єкти.

— Ліє, я впевнений, що ми готові, — відповів Обі-Ван зі спокійною впевненістю. — Ми ретельно спланували кожен крок. Наші розвідники виконали чудову роботу, і тепер ми знаємо розташування заводу. Але ми повинні залишатися обережними. Імперія завжди може підготувати несподіванку.

Еніка стояла поруч, розглядаючи голограму. Її обличчя було зосередженим, але в очах горіло рішучістю.

— Ми також повинні врахувати можливість підкріплення з боку Імперії, — додала вона. — Татуїн може здатися пустельним і забутим місцем, але імперські сили можуть швидко зреагувати на нашу атаку.

Люк і Мара, які щойно приєдналися до наради, кивнули, погоджуючись з її словами.

— Ми готові до будь-яких викликів, — сказав Люк, дивлячись на голограму. — Наші війська добре підготовлені, і ми знаємо, що робити. Важливо діяти швидко і рішуче.

Мара додала:

— Ми також повинні бути готові до евакуації цивільного населення. Якщо на заводі є в'язні або робітники, ми повинні забезпечити їхню безпеку.

Обі-Ван кивнув, погоджуючись з усіма зауваженнями.

— Добре, тоді ми почнемо операцію завтра на світанку. У нас є план, і ми зможемо його реалізувати, якщо будемо діяти разом.

Всі присутні кивнули, відчуваючи, як їхні серця наповнюються рішучістю і впевненістю. Вони знали, що ця місія була надзвичайно важливою для їхньої боротьби проти Імперії.

Наступного ранку, коли сонце почало підійматися над горизонтом Татуїну, повстанські сили були готові до атаки. Вони рухалися швидко і тихо, використовуючи кожен дюйм місцевості для маскування.

Еніка та Обі-Ван очолювали групу, яка повинна була проникнути на завод і знищити його головні системи. Люк і Мара керували диверсійними групами, які мали відвертати імперські сили та забезпечувати безпеку цивільних.

— Будьте обережні і тримайте зв'язок, — сказав Обі-Ван, дивлячись на своїх товаришів перед початком операції. — Ми повинні діяти швидко і злагоджено.

— Я завжди поруч з тобою, Люк, — відповіла Мара, її голос був сповнений впевненості.

Вони знешкодили охоронців біля входу і проникли всередину заводу. Еніка та Обі-Ван координували дії повстанців, направляючи їх до стратегічних точок.

Проте не все йшло за планом. Імперія була готова до атаки. Повстанці зіткнулися з посиленими патрулями і автоматичними турелями, які стріляли по них з усіх боків.

— Нам потрібно змінити стратегію, — сказав Обі-Ван, коли вони потрапили під важкий вогонь. — Еніка, веди групу до альтернативного входу.

— Зрозуміло, — відповіла Еніка, швидко оцінюючи ситуацію. Вона віддала наказ своїм бійцям, і вони почали маневрувати через вузькі коридори заводу.

— Еніка, будь обережна, я не можу втратити тебе ще раз, — почулося з комунікатора.

—Хан забираєте Лію і біжить 

—Зрозумів, — відповів Хан, швидко хапаючи Лію за руку і ведучи її до безпечного місця. Вони рухались через вузькі проходи, намагаючись уникати пострілів і імперських солдатів.

—Я хочу залишитися тут і допомогти  

Хан вздохнув  підняв її на плече і поніс  до Сокола 

— Пробач, Лія, але твоя безпека зараз важливіша, — сказав Хан, продовжуючи пробиватися до "Тисячолітнього Сокола". Він знав, що Лія буде сердитись на нього за це, але в нього не було вибору.

У цей час Еніка і її група наблизилися до альтернативного входу. Вона використала свій світловий меч, щоб прорізати шлях через зачинені двері, і вони увійшли всередину за

Двадцять секунд до того, як знову пролунали постріли.

— Ми всередині, — повідомила Еніка через комунікатор. — Тепер треба знайти головні системи заводу і знищити їх.

Обі-Ван зітхнув з полегшенням, почувши її голос. Він координував дії інших груп, намагаючись звести до мінімуму втрати серед повстанців.

— Люк, Мара, як у вас справи? — запитав він, перевіряючи стан диверсійних операцій.

— У нас все під контролем, — відповів Люк. — Ми привернули увагу основних сил Імперії, але нам потрібна підтримка, щоб утримати позиції.

— Ми вже на шляху, — відповів Обі-Ван, передаючи накази своїм людям. — Тримайтеся, ми скоро будемо.

Еніка і її команда просувалися через завод, знищуючи охоронців і автоматичні системи захисту. Вони вийшли до головного залу, де розташовувалися основні системи управління заводу. Еніка швидко оцінила ситуацію і віддала накази своїм бійцям.

— Нейтралізуємо охорону і встановлюємо вибухівки на основних точках, — сказала вона, вказуючи на стратегічні місця.

У цей час Люк і Мара продовжували відволікати імперські сили, створюючи хаос і плутанину серед ворогів. Вони розуміли, що кожна хвилина, яку вони витримують, дає Еніці і її команді більше часу для виконання місії.

— Люк, обережно! — крикнула Мара, коли побачила, як імперський солдат готується стріляти в їі хлопця

Люк швидко зреагував, ухилившись від пострілу і відправивши ворога на землю потужним ударом світлового меча. Мара не відставала, її бластер випускав точні постріли, знешкоджуючи імперських солдатів один за одним.

— Дякую, Мара, — сказав Люк, відчуваючи полегшення. — Ми повинні тримати їх якомога довше.