Шпигун

Минув тиждень 

Гай Скайвокер якраз тренувався з Реем коли відчув присутність дочки .

— Батьку Еніка тут юнак .  показав на двері тренувального залу .

— Ти чого встала тобі ще лежати треба 

— Я себе вже краще почуваю, — відповіла Еніка, її голос був сповнений рішучості, хоча в ньому ще відчувалась слабкість. Вона зробила крок вперед, тримаючись за дверну раму, і посміхнулася, дивлячись на свого батька.

Гай Скайвокер підійшов до неї, його обличчя було серйозним, але в очах блищала турбота.

— Ти повинна більше відпочивати, Еніка. Ми всі хочемо, щоб ти швидше одужала, але не можна поспішати, — сказав він, обережно підтримуючи її за руку і допомагаючи сісти на найближчу лаву.

— Я знаю, батьку, — відповіла вона, вдячно притискаючись до його руки. — Але я не можу просто сидіти та нічого не робити. Нашим друзям і родині потрібна моя допомога.

Рей,який стояв поруч, з розумінням поглянула на Еніку. Вона знала, що для кожного джедая важливо відчувати свою роль у боротьбі за справедливість і захистити тих, кого вони люблять.

— Ми всі раді, що ти знову з нами, Еніка, — м'яко сказав Рей, підходячи ближче. — Але твоє здоров'я — найважливіше. Ти потрібна нам сильною і здоровою.

Еніка кивнула, розуміючи їхні слова, але її погляд залишався сповненим рішучості. Вона знала, що їхня боротьба ще не закінчена, і що кожен з них має свою роль у цій битві.

— Я обіцяю, що буду обережною, — сказала вона, дивлячись на свого батька і Рея — Але я також знаю, що моя сила і моє місце тут, з вами. Разом ми зможемо подолати всі виклики.

Гай зітхнув, але його обличчя пом'якшилося. Він знав, що не може зупинити Еніку, коли вона прийняла рішення.

— Добре, — сказав він, усміхаючись. — Але будь обережна. І якщо відчуєш, що тобі потрібен відпочинок, не соромся сказати про це. Ми завжди тут, щоб підтримати тебе.

Еніка кивнула, відчуваючи тепло і підтримку своїх близьких. Вона знала, що їхня єдність — це найсильніша зброя у боротьбі з будь-якими ворогами.

— Дякую, — сказала вона, її голос був сповнений вдячності. — Я знаю, що разом ми зможемо подолати все.

Рей посміхнувся  та обняв її, а Гай міцно стиснув її руку. Вони знали, що їхня сила і рішучість, їхня любов і підтримка один одного допоможуть їм подолати всі труднощі, що чекають попереду.

Еніка відчула, як її серце наповнюється новою енергією і рішучістю. Вона знала, що попереду ще багато випробувань, але також знала, що разом вони зможуть подолати все. І з цією думкою вона була готова до нових викликів, які чекали на них у цьому величезному і непередбачуваному всесвіті.

Еніка рухалася по тренувальному залу з грацією і силою, які завжди вражали її друзів і колег. Асока і Мара, її колишня і теперішня падавани, зосередилися на своїх рухах, намагаючись не відставати від неї. Їхні тренування завжди були інтенсивними, але сьогодні вони відчували особливий виклик, бачачи, як Еніка, попри своє недавнє поранення, демонструє невтомну енергію.

— Давай, Асока, ти можеш краще! — підбадьорила Еніка, виконуючи складний маневр світловим мечем. Її рухи були точними й витонченими, і кожен удар відбивався луною в просторому залі.

Асока, яка вже добряче втомилася, зібрала всі свої сили та повторила маневр, стараючись не відставати. Вона знала, що Еніка завжди вимагала від своїх падаванів найкращого, і це спонукало її до нових досягнень.

— Я намагаюся, Еніка, — відповіла Асока, її голос був сповнений рішучості. Вона швидко виправила свою техніку і продовжила тренування з новою енергією.

Мара, яка також була втомлена, зосередилась на своїй техніці та спробувала не відставати від Еніки та Асоки. Вона знала, що ці тренування не лише покращують її навички, але й допомагають їй зміцнити зв'язок з її наставницею.

— Ви обидва молодці, — сказала Еніка, зупиняючись на мить, щоб перевести подих. Вона відчула, як її тіло починає протестувати проти навантаження, але її рішучість і бажання допомогти своїм падаванам були сильнішими за втому.

— Зробімо невелику перерву, — запропонувала вона, посміхаючись своїм падаванам. — Важливо не тільки тренуватися, але й давати собі час на відпочинок і відновлення.

Асока і Мара з полегшенням зітхнули та сіли на лаву, витираючи піт з обличчя. Вони знали, що ці тренування були важливими для їхнього розвитку, але також розуміли, що Еніка мала рацію щодо необхідності відпочинку.

— Еніка, ти завжди знаєш, як нас мотивувати, — сказала Мара, посміхаючись. — Але ми також хвилюємося за тебе. Тобі потрібно більше відпочивати. Всі троє вмостилися біля стіни

— Майстре як мені привернути увагу Люка .Спитала Мара — Я вже тиждень  йому наші що не проти отримати більше поцілунків і обіймів ,але він то з Енакіном в лабораторій то зі своїм майстром на тренуванні .

— В цьому Люк схожий на свого батька Обі-Вана .Я як що чесно забула коли він мене останній раз цілував промовила Еніка 

— Ну раз ми тут жаліємося на своїх чоловіків то Люн більше проводить часу з Рексом і Коди чім зі мною  .Пробубніла  це Асока вмостилася зручніше під боком майстра Сонце заходило за горизонт, кидаючи теплі промені на тренувальний зал. Еніка, Асока і Мара сиділи поруч, відчуваючи комфорт і спокій у спілкуванні одна з одною.

— Люк дійсно може бути трохи заглибленим у свої справи, — задумливо промовила Еніка, дивлячись на Мару. — Але він цінує твою увагу і турботу. Можливо, варто знайти момент, коли він буде менш зайнятий, і просто поговорити з ним. Чесність і відкритість — ключ до будь-яких стосунків.

Мара кивнула, розмірковуючи над словами Еніки. Вона знала, що Люк завжди був відданим своїм обов'язкам, але також розуміла, що їм обом потрібно більше часу разом.

— Я спробую, — тихо відповіла вона. — Можливо, варто спланувати спільний вечір, коли ми зможемо бути наодинці та просто поговорити.