Тьма піднімае голову

Ксанатос виявився справжнім викликом для своїх наставників. Його аристократичне походження і впевненість у власній перевазі робили його важким учнем.

Його талант і здібності були безсумнівними, але водночас саме ці риси ставали джерелом його самовпевненості та часом зарозумілості. Квай-Гон Джинн розумів, що Ксанатосу потрібен особливий підхід, щоб допомогти йому знайти гармонію як в собі, так і в Силі.

Під час одного з тренувань Квай-Гон вирішив поговорити з Ксанатосом про його місце в Ордені Джедаїв та важливість співпраці та смирення.

— Ксанатосе, — почав Квай-Гон, коли вони закінчили чергову серію вправ, — ти дуже здібний падаван, але пам’ятай, що джедай — це не лише сила та майстерність. Це також вміння слухати та розуміти інших. Ксанатос пильно дивився на свого наставника, намагаючись зрозуміти, до чого той веде.

— Я знаю, майстре, — відповів він, трохи нахмуривши брови. — Але іноді здається, що я можу досягти більшого, якщо покладатимусь лише на себе. Квай-Гон кивнув, розуміючи, що багато хто з молодих джедаїв проходить через подібні сумніви.

— Самостійність важлива, — сказав він, — але не можна забувати про те, що ми — частина більшого цілого. Джедаї працюють разом, щоб досягти гармонії та миру в галактиці. Без взаємодії та підтримки один одного ми не зможемо досягти наших цілей.

Ксанатос замислився над словами Квай-Гона. Він знав, що його наставник завжди прагнув досягти гармонії в усьому, і його слова мали глибокий сенс.

— Я постараюся, майстре, — сказав він нарешті, відчуваючи, що готовий зробити крок назустріч змінам. — Я хочу стати таким джедаєм, яким ви бачите мене. Квай-Гон усміхнувся, відчуваючи, що їхня розмова принесла плоди.

— Я вірю в тебе, Ксанатосе, — сказав він. — Ти зможеш досягти багато чого, якщо навчишся слухати своє серце і Силу. Баланс і гармонія — це ключ до сили джедая.

Ксанатос кивнув, відчуваючи, що його шлях тільки починається. Він знав, що попереду ще багато випробувань, але з підтримкою свого наставника він був готовий зустріти їх з відкритим серцем і розумом. У той час як Квай-Гон і Ксанатос продовжували тренуватися, Дуку спостерігав за ними з відстані. Він бачив, як Квай-Гон міг впливати на своїх учнів, і відчував, що, можливо, йому теж слід знайти новий підхід до свого шляху в Ордені Джедаїв.

Можливо, саме завдяки цим роздумам Дуку залишався в Ордені, навіть якщо внутрішній конфлікт не давав йому спокою. Він знав, що зміни неминучі, і, можливо, вони почнуться саме з нього та його здатності прийняти нові перспективи. Зореліт плавно приземлився на піщаному ґрунті долини. Піщані бурі, які часто траплялися на цій планеті, тимчасово стихли, даючи їм змогу безпечно висадитися. Гай і Шмі швидко спустилися з трапу зорельота, перевіряючи своє спорядження і готуючись до подорожі через пустелю.

— Ми повинні бути обережні, Шмі, — попередив Гай. — Ця планета може приховувати багато небезпек. Але я вірю, що разом ми зможемо впоратися з усім, що нас чекає. Шмі усміхнулася, відчуваючи підтримку свого майстра.

— Я готова, майстре. Ми зможемо це зробити. Вони рушили вперед, слідуючи за координатами, які привели їх до місця розташування артефакту. Піщані дюни під ногами нагадували їм про крихкість і непередбачуваність цього світу. Через деякий час вони натрапили на невеликий оазис, де вирішили зробити короткий перепочинок.

— Тут ми можемо зібрати сили та обдумати наш подальший шлях, — сказав Гай, сідаючи біля невеликого джерела води.Шмі кивнула головою і сіла поруч, роздивляючись навколишню природу. Оазис був як маленький рай посеред безкрайніх піщаних дюн. Спокійна вода джерела, зелені рослини та спів птахів створювали контраст з суворими умовами пустелі.

— А скільки тобі було років коли тебе забрали в храм  на Лоталі .

— Мені було пʼять  промовила Шмі . — А вам в скільки років ви потрапили в храм на Корусанті спитала вона поправивши капюшон мантій Гай злегка усміхнувся, роздумуючи про своє минуле.

— Мені було чотири роки, коли мене привезли до храму на Корусант, — відповів він, дивлячись у воду джерела. — Це було багато років тому, але я досі пам'ятаю той день. Мій майстер був дуже мудрим і терплячим. Він навчив мене багатьом речам, які я зараз передаю тобі. Шмі задумливо кивнула, відчуваючи зв'язок зі своїм майстром через їх спільний досвід.

— Я завжди думала, що ми всі приходимо до храму в різних віках, але наші шляхи дуже схожі, — сказала вона. — Ми всі вчимося бути частиною чогось більшого, ніж ми самі. Гай погодився, його думки повернулися до їхньої місії.

— Так, Шмі, ми всі частина великої родини, яка прагне зберегти мир і гармонію в галактиці, — сказав він. Шмі видохнула і лягла на траву 

— Мій переший майстер казав що гармонія починається в нас самих

Гай уважно подивися на дівчину це перший раз за скільки часу Шмі заговорила про свого першого майстра  

— Скільки ти була его падаваном ?

—  Вісім  років  промовила вона — Він  помер захищаючи мене . Вона піджала ноги до себе .Коли раптом  відчула обійми  спочатку вона здивувалась тому, що  Гай рідко коли обнімав її .Це і відрізняло  его від Куна .Як що чесно вона скучила за обіймами  сила її тільки 14 і її потрібні обнімашки може не, бо дитинства, але все одно важливі Гай м’яко обійняв Шмі, відчуваючи її напругу і сум. Він знав, наскільки важко їй було втратити свого першого майстра, і розумів, що ці спогади досі ятрять її душу.

— Я розумію, Шмі, — тихо промовив він, притискаючи її до себе. — Ти втратила когось дуже важливого, і це залишило свій слід. Але ти сильна, і твоя сила — це не лише вміння володіти Силою, а й здатність відчувати та співчувати іншим.

Шмі відчула тепло його підтримки та трохи розслабилася, дозволяючи собі насолоджуватися моментом близькості. Вона знала, що Гай завжди був поруч, готовий допомогти та підтримати її, але ці обійми нагадували їй про людську сторону їхнього зв’язку.