Новий наставник

Гай не розумів одного: як хтось може хотіти взяти собі падавана? Вони голосні та невгамовні, завжди задають купу запитань і наполягають на своїх власних ідеях. Йому здавалося, що тренування падавана — це нескінченний процес навчання та виправлення помилок, що вимагає великого терпіння та витримки. Тому коли його попросили забрати осиротілу падаван, він спочатку не згодився. Шмі Оуен було 13, і вона вже сама здатна долетіти з до Круасанта. Тим паче він не розумів, навіщо забирати дівчину зі звичний для неї храму в новий і незнайомий. Гай Скайвокер не любив дітей.

— Гай, будь з дівчиною якомога м'якше, — промовив Квай-Гон Джинн. — Вона щойно втратила майстра  так що менше холодності  трохи більше тепла 

— Моя задача доставити її в храм, а не ставати її майстром, — твердо відповів Гай, відчуваючи, як його терпіння тоншає з кожною хвилиною.

— Гай тобі вже 26 років всі майже всі твої однолітки взяли падаванів .Ця дівчинка може стати для тебе гарною ученицею, — продовжив Квай-Гон, м'яко усміхаючись. Його слова прозвучали з такою впевненістю, що Гай навіть на мить задумався. Він бачив, як його однолітки знаходили задоволення в навчанні молодих падаванів, як гордо вони спостерігали за їхнім зростанням і розвитком. Але сам він завжди вважав, що це не для нього.

— Всі, окрім мене, — пробурмотів Гай, дивлячись у вікно корабля, що наближався до планети, де мала зустріти їх Шмі. Він уявляв її — налякану, можливо, розгублену, але водночас сповнену рішучості. Він знав, що втрата майстра — важкий удар для будь-якого падавана. І хоча його власний шлях у джедайські був самотнім, він не міг не відчувати певного співчуття. Коли вони приземлилися біля храму. Він не як не очікував почути що Шмі Оуен нема храмі. Гай Скайвокер не на жарт занепокоївся, коли дізнався, що Шмі Оуен немає в храмі.Цю новість їм сказав  падаван Лю друг  Шмі він повинен бути привести Шмі до  кімнати Гренд- майстра 

— Лю де твоя подруга  спитав Гренд- майстер у тогрута  хлопець опустив голову і мовчки передав меч Шмі та білий плащ джедая Вона сказала відати вам 

— Це дівчисько стане причиною моїй смерті 

— А що трапилось  спитав Гай 

— Річ утому, що  Шмі вирішила пити з Ордену, а цього допустити не можна, тому що на рідній планеті Шмі її чекає смерть там не дуже люблять дівчат які володіють силою їх або вбивають або  продають у рабство, — відповів Гранд-мастер, важко зітхнувши. — Вона знає це, але все одно вирішила піти.Гай Скайвокер відчув, як його серце стиснулося від неспокою. "Чому вона так вирішила?" — промайнуло в його голові. Шмі Оуен була не просто падаваном, вона була ще й осиротілою дівчиною, яка втратила свого наставника і, можливо, була переповнена емоціями, що затуманювали її розум.

— Як далеко звідси космопорт? — запитав Гай, вже почуваючи, як його серце починає швидше битися від тривоги.

— Близько трьох кілометрів, — відповів Гренд-майстер, дивлячись на Гая з сумішшю надії та занепокоєння. — Але вона могла піти й іншим шляхом.

— Я знайду її, — твердо сказав Гай, вже вирішивши для себе, що не може залишити дівчину на милість долі. Він швидко повернувся і вийшов з храму

— Майстер Скайвокера ось її меч відайте її коли знайдете  сказав падаван Лю.Гай Скайвокер, сховавши меч Шмі під плащ, поспішив у напрямку космопорту. Він знав, що діяти потрібно швидко — дівчина могла зникнути в будь-який момент. Його думки були переповнені різними емоціями: занепокоєнням, співчуттям і навіть почуттям відповідальності, яке він ніколи раніше не відчував.

Він пригадував, як сам колись був молодим падаваном, що губився у світі, сповненому небезпек і викликів. І хоча він був переконаний, що не готовий стати наставником, усвідомлення того, що Шмі може опинитися в небезпеці, пробудило в ньому бажання захистити її.Швидко перетинаючи вузькі вулиці планети, Гай уважно вдивлявся в кожен закуток, шукаючи хоч якусь підказку, куди могла піти Шмі. Невдовзі він помітив її неподалік від входу до космопорту. Вона стояла біля невеликого торгового ряду, затиснувши в руках квиток на найближчий рейс. 

— Шмі! — покликав її Гай, наближаючись.  Дівчина обернулася, її очі були наповнені сумішшю рішучості та страху. 

— Чому ти хочеш піти? — запитав він, зупинившись перед нею. — Ти знаєш, що тебе чекає на твоїй рідній планеті.

— Я не можу залишатися, — відповіла вона тихо, опустивши голову. — Я не відчуваю, що належу сюди, не після всього, що сталося. 

— Я розумію, що ти відчуваєш, — сказав Гай, намагаючись знайти правильні слова. — Втрата наставника — це важко. Але ти не одна. І я готовий допомогти тобі, якщо ти дозволиш. Шмі подивилася на нього з недовірою. Вона не очікувала від нього співчуття, тим більше, що він ніколи не проявляв інтересу до навчання падаванів.

— Ми можемо знайти для тебе нове місце в Ордені, де ти зможеш продовжити своє навчання, — продовжив Гай, простягаючи їй її меч. — Твій шлях ще не закінчений. Слова Гая, здавалося, знайшли відгук у серці Шмі. Вона повільно взяла меч і глянула на нього. У її очах з'явилася іскра надії, яку вона, можливо, давно втратила.

— Дякую, — прошепотіла вона, і Гай зрозумів, що зробив перший крок до того, щоб стати наставником, якого вона так потребувала. І, можливо, цей шлях стане не лише випробуванням для Шмі, а й можливістю для нього відкрити щось нове в собі.

Корабель приземлився на Корусанті, і Гай зі Шмі вийшли на палубу. Місто-столиця зустріло їх своєю величчю та безмежними можливостями. Вони пройшли до Храму джедаїв, де на них чекали Квай-Гон Джинн та інші майстри.

— Вітаю вас, — сказав Квай-Гон, підійшовши до них. — Як пройшла ваша подорож?

— Складно, але ми впоралися, — відповів Гай, глянувши на Шмі, яка стояла поруч. — Шмі погодилася залишитися в Ордені.Квай-Гон усміхнувся і поклав руку на плече дівчини.

— Це чудове рішення, Шмі. Твій шлях лише починається, і я впевнений, що ти зможеш віднайти своє місце серед джедаїв, — сказав він, дивлячись на неї з теплотою.