Зрада і Надія

На наступний день, коли сонце ще тільки підійматися над горизонтом Корусанта, Обі-Ван Кенобі відчував незвичну тривогу, що наростала в його серці. Він знав, що сьогоднішній день може стати вирішальним не тільки для нього, але й для всієї галактики. Його думки були зайняті майбутнім завданням, але також і турботою про Еніку та їхню майбутню сім'ю.

Еніка, яка сиділа поруч із ним у їхньому помешканні, відчула його тривогу і ніжно поклала руку на його плече.

— Я знаю, що ти переживаєш, Бен, — промовила вона, дивлячись на нього своїми теплими очима. — Але ми повинні вірити в силу, яка нас об'єднує. Ми пройшли через багато, і це не зламає нас.

Обі-Ван кивнув, вдячний за її підтримку. Він обійняв її, відчуваючи тепло і силу, які вона дарувала йому.

— Ти права, Еніка. Ми разом подолаємо всі труднощі, — сказав він, цілуючи її в чоло. Вони прощалися біля зали ради, оскільки Еніка ще була майстром і не могла засідати в залі ради.

— Привіт, Ені, — привітався магістр Скайвокер, обіймаючи свою дочку.

— Гай, дітей роздавиш, — промовчав Обі-Ван, який останнім часом занадто занепокоєний майбутнім.

Проте, коли він дивився на Еніку і їхню маленьку сім'ю, його серце наповнювалося надією.

— Добре, Гай, пішли, нас уже чекають в раді, — сказав Обі-Ван, поцілувавши дружину. Він увів тестя середину зали. У залі ради панувала напружена атмосфера. Всі магістри зібралися, щоб обговорити найновіші загрози, що нависли над галактикою. Магістр Йода, сидячи в центрі, звернувся до присутніх.

— Сила темна знову ворушиться, — промовив Йода. — Рішення важливе прийняти ми повинні. Обі-Ван відчув, як тривога знову підійматися в його грудях. Він знав, що цей момент може змінити все. Він поглянув на Еніку, яка стояла на порозі зали, і відчув приплив сміливості. Вони разом подолали багато труднощів і разом зможуть подолати те, що чекає їх попереду.

— Ми готові, — сказав він, звертаючись до ради. — Готові захистити наші цінності та наш дім.

З цими словами почалися обговорення, і Обі-Ван відчув, що майбутнє, хоч і невизначене, лежить в їхніх руках. 

В той час, в таємниці своїй кімнаті, Палпатін, відомий також як Дарт Сідіус, вів підготовку до фінальної стадії свого плану. Отримавши звістку про затримання Дуку, він не втратив часу.

— Час прийшов, — промовив він до свого учня, Дарт Мола. — Виконай приказ 66. Закінчи історію Джедаїв раз і назавжди. На нараді у Єдино раді Джедаїв, Обі-Ван і Гай ділилися даними про свою місію, але їхні думки були зайняті зростальною загрозою.

— Якщо Палпатін продовжує збільшувати свої повноваження, ми мусимо знайти спосіб його зупинити, — сказав Майстер Вінду. — Це може вийти з-під контролю.

— Згоден, — кивнув Йода. — Білість наша — ключ до збереження Республіки. Обі-Ван відчував ще більшу турботу через стан Еніки. Повернувшись додому, він відразу пішов до неї.

— Як ти себе почуваєш? — запитав він, ніжно беручи її за руку.

— Трохи краще, — м'яко відповіла Еніка, усміхаючись крізь переживання. — Але я хвилююсь за тебе і за все, що відбувається.

— Ми впораємось, — впевнено сказав Обі-Ван. — Я обіцяю тобі, що зроблю все, щоб захистити нас.

Втім, незабаром їхнє спокійне буття було надушене. Загалом усіх Джедаїв було сповіщено про активацію  наказу  66, який означав зраду клонів і початок масового знищення Джедаїв.

В цей час, в тінях Корусанта, Дарт Мол наближався до свого призначення. Він знав, що час настав. І він був готовий завершити свою місію, знищивши Джедаїв раз і назавжди. Використовуючи 501-й легіон, він увійшов до храму Джедаїв, де його чекала вирішальна битва.

Обі-Ван не встиг повернутися додому, коли відчув потужний сплеск у Силі. Це був сигнал, що щось пішло жахливо не так. Його серце забилося швидше, і він кинувся назад до ради, тільки щоб зустріти Храм, залитий вогнем і криками. Він одразу зрозумів, що це було початком наказу 66.

Гай, поруч із ним, також відчув напругу і підозру. Вони швидко обмінялися поглядами, розуміючи, що не мають часу на обговорення. Їм треба було діяти негайно. Обидва майстри витягнули свої світлові мечі та кинулися до Храму, де клони вже почали свою атаку.

— Захистити Храм ми повинні, — сказав Гай, його голос був сповнений рішучості Тим часом Палпатін, спостерігаючи за подіями,  Він усміхнувся холодно. Його план був близький до завершення, і ніщо, здавалося, не могло його зупинити.

— Знищити всіх джедаїв що храмі  переказав він двом своїм вірним людям 

— Задоволенням. Відповів Дуку.  На тлі хаосу та зради, що огорнули галактику, Обі-Ван Кенобі відчував, як його серце обтяжене горем. Повернення на Корусант відкрило перед ним жахливу правду про те, що канцлер не тільки зрадив Джедаїв, але й мала намір знищити їх до останнього.

Обі-Ван, озброєний світловим мечем, боровся з клонами, які щойно були його союзниками. Кожен удар меча був ніби ударом по його власному серцю, але він знав, що його місія — захистити те, що залишилося від Ордену Джедаїв. Еніка бігла по коридору її завданням було перенаправить сигнал

Перехоплення на безпечну частоту, щоб вона могла надіслати попередження іншим Джедаям, які ще не стикнулися з загрозою. Її пальці швидко танцювали по панелі управління, коли вона чула, як кроки клонів наближаються. Вона мусила діяти швидко, її час був обмежений.

— Я майже закінчила, тільки трохи часу, — шепотіла вона, відчуваючи, як адреналін пульсує в її венах. Завдання було виконано в останню мить, коли двері з гуркотом відчинилися. Вона швидко сховалася за великою колоною, поки клони обшукували кімнату. Еніка затримала дихання, намагаючись залишитися непоміченою.   Раніше коли вона була вона була маленька вона  ховалась від друзів зараз треба ховатися від двох могутнів сітхів і від клонів котрих вона вважала раніше друзями

— Ну привіт маленька Джедайка Еніка на хвилину застила згадавши свій сон, але через секунду  між нею і Молом став Лок з активованим блакитним мечем На мить Еніка замерла від страху, але поява Лока з блакитним світловим мечем відновила їй сили. Він став між нею та Дартом Молом, готовий захистити її від неминучої загрози.