Небезпечені Випробування на Ендорі

Еніка та Обі-Ван приступили до своєї місії на планеті   Ендор Де, за інформацією розвідки, переховувався генерал Грівус. Ця місія була особливо напруженою, адже Еніка була на ранніх термінах вагітності, і Обі-Ван переживав за її безпеку. Вони обоє знали, що генерал Грівус - це не просто звичайний ворог. Його хитрість і безжальні методи зробили його одним з найнебезпечніших лідерів армії дроїдів. Але Еніка та Обі-Ван були готові до виклику. Вони приземлилися на густо зеленому світі Ендора, де високі дерева і густі крони утворювали темний і загадковий ліс.

Еніка, обережно тримаючи руку на своєму животі, підняла очі на Обі-Вана. Вона відчувала його занепокоєння, але також знала, що він довіряє її здібностям.

— Все буде добре, Обі-Ване, — сказала вона, намагаючись його заспокоїти. — Ми впораємося з цим разом. Обі-Ван кивнув, але його очі залишалися напрочуд серйозними.

— Я знаю, що ти сильна, Еніко, — сказав він. — Але я не можу не хвилюватися. Ми повинні бути надзвичайно обережними. Вони рушили вглиб лісу, намагаючись залишатися непомітними. Їх шлях пролягав через густі зарості та під тінню високих дерев, де кожен звук і рух могли видати їхню присутність ворогу.

— Ми наближаємося, — прошепотіла Еніка, відчуваючи силові потоки навколо них. — Я відчуваю його присутність. Обі-Ван зупинився, зосереджуючись на своїх почуттях. Він теж відчув присутність Грівуса, яка була як тінь, що ховалася в глибині лісу.

— Будь готова, — сказав він, активуючи свій світловий меч. Вони продовжили рух, і незабаром побачили невелику базу, приховану серед дерев. Дроїди патрулювали територію, але Грівуса не було видно.

— Ми повинні пробратися всередину, не піднімаючи тривоги, — сказав Обі-Ван. — Ми не можемо дозволити Грівусу втекти знову. Еніка кивнула, і вони почали обережно просуватися до бази. Використовуючи свої навички та Силу, вони уникали патрулів і швидко дісталися до входу.

Вони пробралися всередину бази, намагаючись залишатися непомітними. В коридорах було темно і тихо, але кожен крок відгукувався луною, яка могла видати їхню присутність.

— Він тут, — прошепотів Обі-Ван, зупинившись перед великими дверима. Еніка кивнула і приготувалася до бою. Вони відкрили двері та побачили Грівуса, який стояв у центрі кімнати, очікуючи на них.

— Я знав, що ви прийдете, — сказав Грівус, його голос був наповнений зловтіхою. — Але ви не зможете зупинити мене.

— Ми це ще побачимо, — відповів Обі-Ван, активуючи свій світловий меч. Бій розпочався. Грівус атакував з неймовірною швидкістю, але Обі-Ван і Еніка працювали разом, як єдиний механізм. Їхні світлові мечі сяяли в темряві, відбиваючи удари ворога і завдаючи своїх.

— Тримайся, Еніко, — крикнув Обі-Ван, відбиваючи черговий удар Грівуса. — Ми майже впоралися.

Еніка відповіла рішучим поглядом і зосередилася на бою. Її рухи були точними та впевненими, навіть попри її стан. Вона знала, що не може дозволити собі помилку. Обі-Ван, побачивши, як вона бореться з Грівусом, відчув змішані почуття гордості та тривоги. Він прикривав її спину, разом вони становили сильну команду.

— Ти повинна бути обережнішою, — крикнув Обі-Ван, коли Грівус ледь не влучив у Еніку.

— Я обережна, — відповіла вона, уникаючи чергової атаки. — Сконцентруйся на битві!

Бій тривав, і незабаром джедаї змусили Грівуса відступити. Він зник у лабіринтах своєї бази, залишивши після себе знаки швидкого відходу.

— Ми повинні його переслідувати, — заявив Обі-Ван, але побачив, що Еніка хапається за живіт, злегка побліднувши.

— Еніка! — заїкнувся він, підбігаючи до неї. — Тобі погано?

— Ні-ні, я в порядку, — запевнила вона, хоча її голос звучав менш переконливо. І через пʼять хвилин вона впала в руки Обі-Вана не притомна 

Обі-Ван швидко підхопив Еніку, його серце колотило від тривоги. Він знав, що не може залишити її в такому стані, але також усвідомлював, що генерал Грівус не може втекти знову. Його розум швидко аналізував ситуацію, зважуючи всі можливі варіанти.

— Ми не можемо залишити його втекти, але і твоє здоров’я важливіше, — прошепотів він, дивлячись на непритомну Еніку. Раптом він почув звук наближення кроків. Обі-Ван швидко відступив у темний куток, намагаючись приховати їх обох. До кімнати увійшов невеликий загін дроїдів, які почали шукати джедаїв.

— Нам доведеться знайти безпечне місце, щоб ти могла відновитися, — сказав Обі-Ван, обережно піднімаючи Еніку на руки. Він обережно просувався коридорами бази, уникаючи дроїдів, які патрулювали територію. Кожен крок був напруженим, але його рішучість не дозволяла йому зупинитися. Нарешті, він знайшов невелику кімнату, яка виглядала покинутою. Обі-Ван обережно поклав Еніку на підлогу і накрив її своїм плащем.

— Ти повинна відпочити, — м’яко сказав він, торкаючись її чола. — Я знайду генерала Грівуса і повернуся за тобою. Він знав, що це ризиковано, але іншого виходу не було. Обі-Ван активував свій світловий меч і повернувся до пошуків Грівуса. Його рухи були швидкими та впевненими, він відчував кожен крок ворога. Але Грівус вже накивав пʼятами  треба  повертатися до дружини

— Коди, накажи приготувати медичний відсік і скажи Кіксу, щоб він був готовий до екстреної допомоги, — промовив Обі-Ван, зв’язуючись зі своїм дроїдом-компаньйоном. Він знав, що часу залишалося обмаль. Обі-Ван повинен був повернутися до Еніки якомога швидше. Постьобувало ще те що він слабо частував дітей в силі тому він вирішив повернутися до  дружини 

Обі-Ван поспішно повернувся до кімнати, де залишилася Еніка. Його серце билося швидше з кожним кроком, коли він уявляв, як вона лежить одна, безпорадна. Він відкрив двері й побачив, що вона все ще лежить на підлозі, але її дихання стало менш рівним.

— Еніко! — вигукнув він, підбігаючи до неї. Він помітив, що її обличчя стало блідим, а на чолі виступив піт. Обі-Ван обережно підняв її, намагаючись не заподіяти їй болю. Він покликав Кікса, щоб той підготував медичний відсік, і поспішив у бік виходу з бази. Кожен звук, кожен крок був на вагу золота, адже вони могли натрапити на дроїдів у будь-який момент.