Під загрозою

— Коди, — Обі-Ван покликав клонового командира, — ви слідкуйте за підготовкою до виходу. Ми маємо бути готові до будь-якого розвитку подій.

— Так є, сір! — відповів Коди, зробивши військовий салют і віддалився, кидаючи ще один погляд на Еніку.

— Ти добре? — Обі-Ван промовив до Еніки, коли вони лишились самі. Вона кивнула, дивлячись на нього з любов'ю і відданістю.

— Я з тобою, Обі-Ван. Я боюся, але я з тобою. І я вірю в нас. Він поцілував її скориставшись тим що в залі засідань вони одні

— Тримайся  Коди  та на перед не сунься.Проговорив  старший джедай дивлячись на дружину — Ти мене зрозуміла Еніка

— Так, Обі-Ван, — вона відповіла, впевнено дивлячись йому в очі.

Коди тим часом організовував військовий вишкіл, не забуваючи про головне — безпеку генерала і його падавана Він знав, що вони займають не тільки стратегічні, але й символічні позиції, і від чуток про небезпеку, що нависла над ними, у ньому виникло тривожне передчуття.

— Швидше, швидше, — підбадьорював він своїх підлеглих. — Ми повинні бути готові до виходу.Напруженість в залі кожною хвилиною росла. Як і відповідальність, яку відчував Коди. Він розумів, що від його дій залежать не тільки життя його підлеглих, але й життя Еніки та Обі-Вана. Останній розмовляв з Енікою тихо, заспокоюючи її. Він знав, що їй доведеться зіткнутися з небезпекою, але він був впевнений в її силі. І, попри всю небезпеку, він вірив у їх успіх.

— Коди — звернувся до нього Обі-Ван, — я знаю, що ти зробиш все можливе, щоб забезпечити безпеку Еніки. Я довіряю тобі. Коди віддав салют, відчуваючи важкість відповідальності, але разом з тим і впевненість. Він знає своє завдання і він його виконає. Як що чесно Рекс  спочатку скептично відніс до  Джедаїв якості командирів і генералів, по-перше, зі зброї у них були

Тільки мечі, по-друге, вони не мали військовий вишколу. Але після перших батальних зіткнень його сумніви розсіялися. Обі-Ван і Еніка виявилися хорошими стратегами, а їх сила і спритність в бою заслуговували на повагу. Вони не були просто воїнами, вони були джедаями — володарями Сили. І це було не просто захопленням, а способом життя, філософією. Вони вірили у світлу сторону Сили та вірно служили їй, борючись з темними силами. Коді відчував, що він має щось спільне з ними — вони всі були воїнами, служили одній меті. Але він також відчував різницю. Він був командиром клонів, він був створений для війни. Але вони були джедаями, вони були створені для миру.  Можна колись вони та були воїнами, але зараз вони були послами миру, які були змушені взяти на себе роль воїнів. Їх стежка була складнішою, ніж шлях воїна, бо вони повинні були боротися не тільки з ворогами зовні, але і з ворогами всередині себе, з власними страхами та сумнівами.А її командир була ще дівчиною котра щойно спасла йому житя розрубавши робота мечем.

— Хлопці ви продовжуєте їх відлякати, а ми з командиром відключімо пульт управління.Скомандував Коди  решті групи

— Майстер ми заходимо передала вона по колумніку.Вона зосередилась і за допомогою сили відкрила двері  голубий меч освічував в темному коридорі старого храму джедаїв де Дуку влаштував свою базу  звісно его самого тут не було.Але здається не цього разу

— Юна падаван яка зустріч

— Не скажу що рада її.Коди  відчув як дівчина  стала настороженою. І стала відступати в сторону.

— Останній раз ти протрималась проти мене  хвилин  десять  побачимо скільки навчив тебе твій майстер за цей рік

— Можливо, він навчив мене довше стояти проти тебе, — відповіла дівчина, упевнено дивлячись на Дуку.

— Ну, побачимо, — він посміхнувся, витягаючи свій червоний лігтсейбер.

Еніка затиснула держак свого меча міцніше, готуючись до битви. Вона знала, що це буде справжнім випробуванням для неї, але вона була готова. Вона мусить це зробити, не тільки заради себе, але і заради Обі-Вана, заради Коди  заради всіх, хто залежить від неї.

В той час Коди  побачивши, що Еніка зайнята битвою з Дуку, вирішив діяти сам. Він витяг свій бластер і почав відстрілювати дроїдів, що підійшли надто близько.

Вона роблячи сальто назад уникаючи удару мечем. Потім за допомоги сила звалила балку  прямо на голову  Дуку

— Непоганий хід, молода падаван, — промовив Дуку, відштовхуючи балку своїм мечем. — Але не достатньо.

Він притягнув її за допомогою сили до себе чім вона і скористалась ударивши саме болюче для чоловіка місце. Дука втратив концентрацію та  зронив її. Вона призвала его меч  і перевалила балкою, щоб  затримати его, але щоб не убити

— Дякую за тренування Магістер Дуку, але в нас тут важливе завдання і вона за допомоги сили роз'єднала меч і витягла  кристал завернув  его через вікно

— Коді  пульт відключений ?. Спитала Вона біжучі по коридору в его напрямку — Так, пульт відключений, — відповів Коди, зустрічаючи Еніку. Він був вражений її мужністю та вмінням впоратися з Дуку. — Ти впоралася з ним?

— Так, він не буде нам заважати... принаймні, на деякий час, — відповіла Еніка, віддихуючись. Вона відчувала втому, але разом з тим і задоволення від виконаної місії. — Ми повинні повертатися до Обі-Вана і Рекса. Вони мають знати, що ми успішно виконали завдання.  Вони швидко пробігли коридорами старого храму, обережно оминаючи можливі засідки. Коли вони вийшли на відкрите місце, де їх чекали Обі-Ван і Рекс, обличчя Обі-Вана осяяла посмішка.

— Ви впоралися, — сказав він, вітаючи їх. — Я знав, що можу на вас покластися.

— Ми відключили пульт управління, і Дуку... він не буде нам заважати, — повідомила Еніка, дивлячись на Обі-Вана з відчуттям гордості.

— Відмінно, — сказав Рекс, киваючи. — Тепер ми можемо зосередитися на наступному етапі нашої місії.

Обі-Ван поклав руку на плече Еніки. — Ти добре справилася, Еніко. Ти довела, що є справжнім джедаєм.Еніка посміхнулася в відповідь. Вона відчувала, що її зв'язок з Обі-Ваном став ще міцнішим, а її віра в Силу — ще глибшою. Вони були готові до будь-яких викликів, які їх чекали попереду, разом, як команда.