Захест і Вірність

Тренувальний зал наступний день

Еніка криво посміхнулась ходячи кругами навколо майстра   меч тихо шумів.

--Ти готовий, Обі-Ван? вона запитала, відчуваючи власну нервозність.

Обі-Ван кивнув, витягаючи власний меч. Їхня зброя  зіткнулася в іскровому стрімкому поєдинку, кожен удар та контрудар вимірювались та відпрацьовувались до досконалості.

--Ми маємо бути готовими до всього,  сказав Обі-Ван. "Наша любов нас зміцнює, але ми повинні також зміцнити наші тіла та наші здібності.Еніка кивнула, погоджуючись з ним. Вони знали, що їхня любов — це їхня сила, але вони також визнавали важливість бути фізично підготовленими до бойових випробувань, які їх очікують.Так, їхня любов була вічною та непереможною, але вони також стали непереможними в бою, готовими викликати будь-які небезпеки, що стоять на їхньому шляху. Їхній поєдинок у тренувальному залі був тільки попереднім боєм перед війною, яка їх очікує. Однак вони знали, що будь-яка битва, будь-яке випробування, будь-яка небезпека не зможе розлучити їх, бо їхня любов була найміцнішою силою у всесвіті. Обі- Ван поставив ціль підготувати кохану до  прийдешньої війни  як що чесно він був не єдиним  майстром  хто вирішив  підготувати  свого падавана  на випадок війні .Вони тренувались кожного дня, виконуючи різні  права.Вони працювали разом, покращуючи свої навички та надійність, вони вдосконалювали свої техніки та стратегії.

--Ти готова, Еніка?" Обі-Ван запитав, глядач на неї з виразом підтримки та любові в очах.

--Так, я готова, вона відповіла, відчуваючи, як її впевненість росте з кожним новим днем тренувань.

Вони продовжували тренуватись, навчаючись та вдосконалюючись. Вони знали, що їхня любов була їхньою найміцнішою силою, але вони також знали, що їхня відданість одне одному.Вона с нову  опинилася  прижитою між  ним і стінкою

— Колись це вже було і здається тоді ти в тік

—  Втік тому, що хотів зробити це. Він нагнувся, щоб поцілувати її притулившись її до себе вона була его падаван і его коханою і не чого не змінить це

Вона віддавала йому те, що потребував, і він віддавав їй свою найглибшу любов та підтримку. їхній зв'язок був непохитним і непорушним, і вони знали, що разом вони можуть пройти через будь-які труднощі.

--Я дуже тебе люблю прошепотів він утикаючись лобом в її лоб .Вона уткнулася лобом в складки его туніки вона так і не виросла високою і дотягувала лише до его плеча.

— Добре зараз хто виграє спаринг той і за кермом зореліта під час нашої наступних місій.Сказала вона активуючи меч

— Згоден, — відповів Обі-Ван, з усмішкою активуючи свій меч.

Повітря наповнилось гулом двох мечів, що зустрілися в бою. Вони рухалися з грацією та координацією, що свідчили про години спільних тренувань. Обі-Ван був відмінним майстром, але Еніка з кожним днем ставала все сильнішою. Вони билися, відбивали удари, контратакували, їх мечі танцювали у ритмі їхніх сердець. Цей бій був не просто спарингом, це була гра, де вони випробовували одне одного, поглиблювали свої навички та вчилися новим. Це було їхнім способом відпочити, відвернутися від проблем та зосередитися на моменті.  Тривалий час вони билися, аж доки Обі-Ван не зробив несподіваний удар, якого Еніка не змогла відбити. Він посміхнувся, коли вона впала на коліна.

— Здається, я виграв, — сказав він, протягаючи руку, щоб допомогти їй піднятися.

— Я ще не закінчила, — відповіла вона, приймаючи його руку наступний момент він опинився на полу, а вона сиділа на ньому лайтбластером у його горла — Я  перемогла

— Ти впевнена. Він перевернувся так щоб опинитися з верху на ній — Здається ти  моїй повній владі моя кохана падаван

— Не будь таким впевненим, майстру, — відповіла вона, з усмішкою на обличчі, але в очах горів вогонь боротьби. Вона швидко перекинула ноги, використовуючи силу, щоб викинути його з-над себе. Обі-Ван розсміявся, коли вона знову опинилася зверху, світловий меч притиснутий до його горла.

— Дуже добре, Еніка, — відповів він, посміхаючись. — Ти далеко підеш.

Еніка посміхнулася і демотивувала лайт-сербера  Вона протягнула руку, щоб допомогти йому піднятися, і Обі-Ван прийняв її пропозицію. Але потім притягнув її до себе і поцілував

— Але як я вже казав не раніше чім ця косу зникнення з твоєї голови

— Ей я виграла поєдинок

— Але ти не виграла війни, — відповів Обі-Ван, відпустивши її та піднімаючись на ноги. — Твоє майстерство вразило мене, Еніка, але ти маєш ще багато чого навчитися.

Він активував свій світловий меч, і вони знову занурені у бій, їхні мечі знову злилися в ритмічному танці. Вони продовжували битися, кожен удар меча лише підсилював їхнє бажання до перемоги.Він мати рацію. Дарма що всю її відвагу та навички, Еніка все ще соромилася використовувати Силу проти Обі-Вана. Вона знала, що він не лише її майстер, але й коханий, і десь глибоко в серці вона боялася, що може завдати йому шкоди.

— Я не боюся, — з упевненістю відповіла вона. — Просто поважаю тебе занадто сильно, щоб використовувати весь свій потенціал.  Обі-Ван посміхнувся, відчуваючи її роздуми через Силу. Він зробив крок назад, вимкнув меч і поставив його на землю.

— Еніка, ти мусиш навчитися використовувати Силу без страху. Я вірю в тебе, якщо ти зможеш це зробити проти мене, ти зможеш зробити це у будь-якій ситуації. — Він говорив спокійно, щиро. — Наступний раз, коли ти відчуваєш потребу використати Силу, зроби це. Я в тебе вірю.

Еніка кивнула, взяла глибокий вдих і зібралася з думками. Вона підняла меч і знову стала у бойову стійку.

— Готовий? — запитала вона, зосереджено дивлячись на Обі-Вана.

— Завжди, — відповів він, знову активувавши свій меч.

Цього разу бій був іншим. Еніка була більш розкута, її рухи були впевненішими. Вона дозволила Силі проникнути в кожен її удар, використовувала її для підсилення своїх рефлексів, для передбачення ударів Обі-Вана. Обі-Ван відчував це і давав їй більше простору, тестуючи її вміння використовувати Силу оборонно та атакуючи.Бій тривав, і їхні мечі знову танцювали в ритмічній боротьбі, але Еніка не втрачала зосередженості. Вона була готова до всього, що може принести її шлях майстерства, і вона була готова до всіх викликів, які може принести їм війна.