Зоряні Таемниці

 Переший кошмар Еніці приснився коли вона дивилась за молодшим братом. Батьки  поїхали на місію і попросили подивиться її за братом  тому попередивши Обі-Вана вона побігла до батьків  вона заснула з брататом

Щоб через п’ять хвилин прокинутися від крику.Важче всього було не послати відчуття тривоги Обі-Вану. Вона сама впорається її 16, а не 10  тем паче останній місяць его поведінка помінялась  він не обнімає її більше з его лексикону щезли таки слова  як «моя люба« чи «моя падаван «

Вона відчувала  що Обі-Ван віддаляється від неї, але не розуміла чому. Можливо, він вважав, що вона вже достатньо доросла і не потребує його підтримки, але Еніка відчувала себе зовсім інакше. Їй було самотньо і вона відчувала, що щось втрачає. Та вона намагалась себе заспокоїти, сказавши собі, що все це лише її уява.

Вона знову поглянула на маленького Рея, що спав в колисці. Він був таким маленьким і беззахисним, а вона відчувала себе відповідальною за нього. Їй хотілося обійняти його, проте вона боялась його розбудити.

Вона тихо піднялась з  ліжка  і підійшла до вікна  Ейла звала її  на середні рівні на танці може вона згодиться  вибратися з храму, це те що її потрібно.Вирішено завтра  вона  піде з подругою на танці.  Тільки треба придумати що вона скаже Обі-Вану і Батьку  підтримкою матері вона заручилася, Шмі розуміла що  дівчатам треба трішки змінити  простір.

Відчути життя за межами храму, познайомитись з іншими людьми, відчути себе не лише ученицею, але й простою дівчиною. І вона знала, що її мати зрозуміє і підтримає її.

Ще декілька хвилин вона стояла біля вікна, дивлячись на зорі, і думала про майбутнє, про те, яким воно буде. Вона знала, що її чекають важкі випробування, але вона була готова їх прийняти.

Вона повернулася до Рея і погладила його по голівці. "Ти спи, маленький, все буде добре", - шепотіла вона. Після цього вона лягла знову в ліжко, і дивлячись на сплячого брата, заснула.

Дві падаванки карались по  нічному  храму  їх ціль був таємний прохід видющій до  виходу  в місто  це чімось нагадало  схованки що вони грали в дитинстві, але тепер вони мали тікати  від своїх майстрів, щоб повеселитися

Вони тихо крокували коридорами храму, намагаючись не робити зайвого шуму. Кожен їх крок був виміряний і обережний, адже вони не хотіли привертати до себе увагу. Коли вони дійшли до таємного проходу, Еніка  зупинилася.

-- Ти впевнена, що хочеш це робити?" - запитала вона  Ейлу. Ейла кивнула, в її очах було видно впевненість і відвагу. Вони подивилися одна на одну, промовили "Ми зможемо" і пішли вперед.

Ця ніч була незабутньою. Вони танцювали всю ніч, а головне не хто не взнав в них джедайок  вони вже майже виходили з нічного клубу коли Ейла замітала свого Майстра котрий танцював з якоюсь дівчиною.Схваливши Еніку за руку вона показала головою на Квінлана  і дівчата поспішили  убіжать доки  він їх не замітив вони добігли до проходу

і, запихавшись, зупинилися, щоб перевести дух.

— Це було близько, — прошепотіла Ейла, все ще тримаючись за руку Еніки. — Я не думала, що ми побачимо майстра тут.

Еніка посміхнулася, хоча її серце все ще калатало від адреналіну.

— Я думаю, що він також не очікував нас тут побачити, — відповіла вона. — Але ми справилися. Тепер повернімось до храму, доки нас ніхто не помітив.

Вони обережно пробралися назад через таємний прохід, намагаючись не шуміти. Кожен крок нагадував їм про небезпеку, яка чекала їх, якщо їх помітять. Але в той самий час, це була пригода, яку вони не забудуть.

Нарешті, вони повернулися до своїх кімнат і тихо увійшли. Еніка поглянула на свого маленького брата, який все ще мирно спав, і відчула полегшення. Вона знала, що ця ніч була ризикованою, але вона також знала, що це була необхідна зміна для неї.

— Спасибі, Ейло, — прошепотіла вона. — Це було чудово.

Ейла посміхнулася і кивнула.

— Завжди рада допомогти. Тепер спи, нам треба відпочити, — сказала вона і тихо вийшла з кімнати.

Еніка лягла на ліжко і закрила очі. Вона відчувала, що її серце все ще б'ється швидко, але вона була щаслива. Ця ніч дала їй можливість відчути свободу і радість, які вона давно не відчувала.

Вона знала, що повернення до храму і до її обов'язків буде важким, але ця ніч дала їй сили та впевненість. Вона відчувала себе готовою до будь-яких випробувань, які чекали на неї попереду.

І засинаючи, вона знову подумала про Обі-Вана. Вона зрозуміла, що він, можливо, віддаляється не тому, що не хоче бути поруч, а тому, що хоче, щоб вона стала сильнішою і незалежною. І вона вирішила довести йому, що вона здатна на це.

З цією думкою вона заснула, знаючи, що новий день принесе нові виклики, але вона буде готова до них.

Тим часом Квинлан вирішив розповісти Обі- Вану кого бачив в нічному клубові  може в другий день він промовчав, але часи зараз були не дуже безпечні

— Клянуся  тобі Обі -Ван  я бачив твою Еніку  нічному клубові разом з моєю   падаван.Може це була друга блондинка но свою падаван я завжди пізнаю

— Навидумуй  Квинлан  думаєш я не відчув як би  вона покинула храм. Тим паче вона зараз у батьків дивиться за своїм братом. — Але я все одно перевірю, — відповів Обі-Ван, відчуваючи певну незручність. Він вірив у свою ученицю, але він також знав, що навіть джедаї можуть робити помилки.

Тим часом Еніка забравши Рея з ясел віднесла его до покоїв батьків  вона якраз передатися   в сорочку коли у двері постукали.  Сказав силі спасибі що встигла переодягтися.  сорочку  змити косметику

Вона відчинила двері, а за ними стояв Обі-Ван.

- Еніка, ти не виходила з храму сьогодні ввечері, чи не так? - Спитав Він

— Ні, а що спитала вона  тут малий заплакав — І так всю ніч в нього ріжуться зуби. Вона підняла на руки та знову заспокоїла  его силою

-- Вибач, що турбую, — відповів Обі-Ван, відчуваючи себе трохи незручно. - Просто

- Квинлан вважає, що він бачив тебе у нічному клубі, —  врешті решт сказав він.