Бути майстром ..

4 глава 

Наступного дня Гай повернувся до Храму джедаїв з новим відчуттям рішучості. Він знав, що попереду на нього чекає багато викликів, але тепер він мав поруч із собою Шмі, і разом вони могли подолати будь-які труднощі.

Еніка, тим часом прокинулася у своїй новій кімнаті, відчуваючи змішання емоцій. Вона знала, що тепер вона буде падаваном Обі-Вана, і це було для неї великою честю і відповідальністю. Вона також відчувала, що щось змінюється в її житті, але поки що не могла зрозуміти, що саме.

Обі-Ван прийшов до неї, його обличчя світилося привітною усмішкою.

— Доброго ранку, Еніка, — сказав він. — Як ти себе почуваєш у своїй новій кімнаті?

Еніка посміхнулася у відповідь, відчуваючи тепло і підтримку від свого нового майстра.

— Доброго ранку, Обі-Ване, — відповіла вона. — Я почуваюся добре вона щезла свої кімнати 

— Обі- Ван допоможи мені з волоссям воно мене не слухає сьогодні. Крикнула вона з вани

— Добре що вона не забуває як до мене звертатися на людях пробубнів він

— Як ти мене іноді. Яка хазяйка таке і волосся. Сказав він вже голосніше

— Коли це я тебе не слухалась тебе майстре. Дівчинка появилась у дверях в нижній туниці та лосинах і щіткою для волосся в руках.

— Обі- Ван допоможи мені з волоссям воно мене не слухає сьогодні. Крикнула вона з вани

— Добре що вона не забуває як до мене звертатися на людях пробубнів він

— Як ти мене іноді. Яка хазяйка таке і волосся. Сказав він вже голосніше

— Коли це я тебе не слухалась тебе майстре. Дівчинка появилась у дверях в нижній туниці та лосинах і щіткою для волосся в руках.

— Вчора, наприклад коли відмовилась лізти в воду. Сідай допоможу тобі з волоссям

. — Тому ми зараз ідемо с тобою в басейн

— Але Майстре 

— Падаван він обійшов диван і сів напроти дівчинки взяв її руки — Я розумію що тобі страшно ти виросла на планеті де нема води, але ти повинна навчитися пірнати.Я буду с тобою тобі нічого боятися це навіть буде весело. Вона скептично подивилась на нього.

Обі-Ван, відчувши її скептицизм, посміхнувся і продовжив:

— Еніка, я обіцяю, що буду поруч з тобою на кожному кроці. Ми будемо працювати разом, і ти побачиш, що пірнати — це не так страшно, як здається. Це навіть може стати твоєю новою улюбленою навичкою.

Еніка, хоч і вагалася, відчула підтримку і впевненість у словах свого майстра. Вона знала, що Обі-Ван ніколи не підведе її та завжди буде поряд, щоб допомогти.

— Добре, майстре, — відповіла вона, зітхнувши. — Я довіряю тобі. Спробуємо.

Обі-Ван посміхнувся, взявши щітку для волосся з її рук і почав обережно розчісувати її темне волосся. Він завжди знаходив ці моменти затишку і спокою, коли міг просто піклуватися про свою падаванку.

— Ти дуже смілива, Еніка, — сказав він тихо. — І я знаю, що ти зможеш подолати цей страх. Ми разом здолаємо всі перешкоди.

Після того, як волосся Еніки було розчесане і вкладене, Обі-Ван підвівся і простягнув їй руку.

— Ну що ж, падаване, готова до нового випробування?

Еніка кивнула, взявши його руку. Вони разом вирушили до басейну, де на них чекала нова пригода.

Коли вони підійшли до басейну, Обі-Ван зупинився і подивився на Еніку.

— Пам'ятай, головне — це дихання і спокій, — сказав він. — Вода може здаватися страшною, але вона також може бути твоїм другом. Дай собі час звикнути до неї.

Еніка глибоко вдихнула і, взявши приклад з Обі-Вана, почала повільно входити у воду. Спочатку її тіло напружилося, але відчувши підтримку свого майстра, вона змогла розслабитися і відчути, як вода обгортає її тіло.

Обі-Ван був поруч, контролюючи кожен її крок. Він спокійно пояснював техніки дихання і плавання, допомагаючи їй почуватися впевненіше.

— Ти чудово справляєшся, Еніка, — заохочував він. — Тепер спробуй занурити голову під воду. Я буду тримати тебе.

Еніка зібрала всю свою мужність і повільно занурила голову під воду. Вона відчула, як світ навколо став тихим і спокійним. Коли вона підняла голову, Обі-Ван посміхався їй.

— Бачиш? Це не так страшно, як здається, — сказав він. — Ти молодець.

Еніка посміхнулася, відчуваючи себе гордою і впевненою. Вона знала, що з таким майстром, як Обі-Ван, зможе подолати будь-який страх.

— Дякую, майстре, — сказала вона, відчуваючи, як їхні зв'язки стають ще міцнішими. — Я готова вчитися і рости разом з тобою.

Обі-Ван кивнув, відчуваючи гордість за свою падаванку. Вони разом продовжували тренування, відкриваючи нові горизонти та зміцнюючи свої зв'язки.

У цей час Гай і Шмі планували, як розповісти Еніці правду про їхнє минуле і їхні справжні стосунки. Вони знали, що це буде важка розмова, але також розуміли, що правда є важливою для довіри і єдності їхньої родини.

   Вони знайшли її у саду Храму, де вона медитувала, сидячи під квітучим деревом де вона відпочивала від тренувань.Помітивши магістра Скайвокера поряд з мамою вона зрозуміла назріває серйозна розмова 

Еніка піднялася з-під дерева, витираючи піт з чола, і підійшла до своїх батьків, відчуваючи змішане почуття тривоги та цікавості.

— Мамо, магістре Скайвокере, — почала вона, дивлячись на них уважно. — Що сталося? Чому ви шукаєте мене?

Шмі та Гай обмінялися поглядами. Вони знали, що цей момент настільки важливий, як і важкий.

— Еніка, моя дорога, — почала Шмі, її голос був м'яким і спокійним. — Нам потрібно поговорити з тобою про щось дуже важливе.

Гай кивнув, додаючи:

— Це стосується нашого минулого і твоєї справжньої родини.

Еніка відчула, як її серце почало битись швидше. Вона знала, що ця розмова змінить усе, що вона знала про своє життя.

— Добре, — сказала вона, намагаючись зберігати спокій. — Я слухаю.

Шмі взяла Еніку за руку, її очі були сповнені любові та турботи.