Гонки на виживання

Минуло девʼять років 

Те, що почалося як звичайна місія з переговорів, вилилося у справжню пригоду. Спочатку їм із Майстром довелося тікати від дроїдів, потім рятувати гунгана, на ім'я Джа-Джа, а тепер вони застрягли на цьому спекотному шарі із пилу, але як що тут знайдеться щось цікавіше ніж пісок 

Однак, Квай-Гон Джинн завжди вмів знаходити вихід із найскладніших ситуацій. Він і його падаван, молодий Обі-Ван Кенобі, залишили корабель і вирушили до найближчого міста, щоб знайти запчастини для ремонту. Разом із ними пішов і Джа-Джа Бінкс, гунган, який став їхнім несподіваним супутником.

Татуїне виявився далеким від гостинного місця. Спека і пил заполонили все навколо, а місцеві жителі здебільшого були підозрілими та недовірливими. Проте Квай-Гон і Обі-Ван знали, що їхня місія важлива, і вони мали знайти спосіб продовжити свій шлях.

Під час своїх пошуків вони натрапили на маленький магазин, де продавали запчастини до кораблів. Там вони зустріли власника магазину, тойдаріанця, на ім'я Вотто, і його молодого помічника — дівчинку зі світлим волоссям і добрими очима.

— Ми шукаємо запчастини для нашого корабля, — сказав Квай-Гон, звертаючись до Вотто. — Чи можете ви нам допомогти?

Вотто оглянув їх із підозрою, його крила тріпотіли.

— Все залежить від того, що саме вам потрібно і скільки ви готові заплатити, — пробурчав він. — У мене є багато запчастин, але вони не дешеві.

Квай-Гон кивнув і почав обговорювати деталі з Вотто. Тим часом Обі-Ван звернув увагу на дівчинку, який старанно працювала ремонтувавши якийсь дроїд.

— Як тебе звати? — запитав Обі-Ван, посміхаючись хлопчику.

— Мене звати Еніка, — відповіла дівчинка , не відриваючись від роботи. — А вас?

— Я Обі-Ван Кенобі, а це мій Майстер, Квай-Гон Джинн, — сказав Обі-Ван. — Ми джедаї.

Еніка з цікавістю подивилася  на Обі-Вана.

— Джедаї? — повторила вона, її очі блищали від захоплення. — Я багато чула про вас. Ви захищаєте мир і справедливість у Галактиці, так?

Обі-Ван кивнув.

— Так, це наша місія. А ти тут працюєш з Вотто?

— Так, — відповіла Еніка, трохи ніяково посміхаючись. — Моя мати і я живемо тут. Вона працює в майстерні Вотто, а я допомагаю їй з роботами.

— Це важка робота, — зауважив Обі-Ван, спостерігаючи за її старанною працею.

Еніка зітхнула і кивнула.

— Так, але я люблю працювати з технікою. Це дає мені можливість дізнаватися нові речі.

Тим часом Квай-Гон завершив обговорення з Вотто і підійшов до Обі-Вана та дівчинки.

— Ми домовилися про запчастини, — сказав він. — Але нам доведеться знайти спосіб заробити гроші, щоб заплатити за них.

Еніка задумалася на мить, а потім запропонувала:

— Можливо, ви могли б взяти участь у перегони на під? Тут на Татуїні це популярне змагання, і переможці отримують значні призи.

Квай-Гон підняв брови, зацікавлений цією ідеєю.

— Перегони на під? Це може бути хорошим варіантом. Але хто буде нашим перегонник?

Еніка посміхнулася.

— Я знаю одного хорошого перегонник. Я сама вмію керувати підом. І якщо ви мені довіритесь, я зроблю все можливе, щоб перемогти.

Квай-Гон і Обі-Ван подивилися один на одного, а потім на Еніку.

— Це ризиковано, — сказав Обі-Ван. — Але якщо ти впевнена у своїх силах, ми готові спробувати.

Еніка кивнула з рішучістю.

— Я не підведу вас. Мені потрібна ваша допомога, щоб підготувати під до перегони, але я впевнена, що зможу виграти.

Квай-Гон посміхнувся.

— Добре, тоді ми допоможемо тобі. Але будь обережна, Еніка. Це небезпечна справа.

Еніка кивнула, її очі блищали від рішучості.

— Я готова. Почнімо підготовку.

Наступні дні минули в напруженій підготовці до перегони на під. Квай-Гон, Обі-Ван і Еніка працювали разом, щоб налаштувати під і зробити його якомога швидшим і надійнішим. Шмі, мати Еніки, також допомагала їм, хоча її серце було сповнене тривоги за дочку.

— Знаєш що Гай довго тебе шукав . Сказав Квай -Гон дивлячись як Обі-Ван допомагає  Еніки з її підом і як вони обоє кинулись визволяти Джа-Джа коли у того язик застряг 

— Вона ж дочка Гая чі не так

Шмі зітхнула, її серце стискалося від спогадів про минуле. Вона подивилася на Квай-Гона, його пронизливі очі ніби читали її думки.

— Так, — тихо відповіла вона, її голос був сповнений емоцій. — Еніка — дочка Гая. Але він не знає про неї. І я не знаю, як йому про це сказати.

Квай-Гон кивнув, розуміючи її становище. Він знав, що Шмі зробила усе можливе, щоб захистити свою дитину. Але тепер обставини змінилися, і правда могла вийти на поверхню.

— Шмі, я розумію твої переживання, — сказав Квай-Гон, торкаючись її плеча. — Але Гай має право знати про свою дочку. І Еніка має право знати свого батька.

Шмі відвела погляд, її очі наповнилися сльозами. Вона знала, що Квай-Гон правий, але також розуміла, наскільки це буде важко для всіх.

— Я не знаю, як він це сприйме, — прошепотіла вона. — Але я готова зробити все, що потрібно, щоб захистити Еніку. Вона — моє світло у цьому темному світі.

Квай-Гон посміхнувся, його обличчя було сповнене тепла і розуміння.

— Ми всі готові допомогти тобі, Шмі. Еніка — особлива дитина, і ми повинні зробити все можливе, щоб вона була в безпеці.

Шмі вдячно кивнула, відчуваючи підтримку Квай-Гона. Вона знала, що попереду її чекають важкі розмови та рішення, але також відчувала, що не одна у своїй боротьбі.

Тим часом підготовка до перегони йшла повним ходом. Еніка працювала невтомно, її рішучість і майстерність вражали навіть досвідчених джедаїв. Обі-Ван допомагав їй з технічними аспектами, а Квай-Гон надавав моральну підтримку.