Бородьба сумнівами

Лок завжди відчував себе неправильним джедаям він занадто імпульсивним навіть Скайвокер була менше темпераментною ніж він.Еніка навпаки завжди була для нього як стоп-сигнал

Вона була спокійною, розсудливою, завжди знала, що робити в будь-якій ситуації. Її мудрість і терпіння завжди допомагали йому знайти правильний шлях, коли він втрачав його. Вона була його балансом, його якірним каменем в цьому хаотичному світі.

Але навіть з її допомогою, Лок ніколи не відчував себе повноцінним джедаєм. Він завжди відчував, що він не вписується в цей світ, що він завжди буде більше воїном, ніж мудрецем. І це завжди турбувало його.

Він знав, що джедаї повинні бути спокійними, розсудливими, але його серце завжди було повне пристрасті, повне бажання діяти, боротися, захищати тих, кого він любить. І він не міг змінити це, навіть як що его майстер і друзі говорять зворотне.
– Він ще підліток він ще росте як і ми Зет, так він темпераментний, але ми він це переросте. Еніка як зажди стала на его захист. Їх мила Еніка котра навіть в сітхі розглядить світло
– Не варто його засуджувати за його вогненний характер, – продовжувала вона. – Він ще молодий, його дух ще формується. Він може бути імпульсивним, але він також відданий, сміливий і непохитний. Ці якості також важливі для джедая.

Лок слухав її слова, але він не міг повністю вірити в них. Він знав, що він не такий, як інші джедаї. Він завжди відчував, що він не належить до цього світу, що він завжди буде стояти окремо.

Але він також знав, що він не міг змінити хто він є. Він був воїном, не мудрецем. І він повинен був прийняти це, незалежно від того, що він відчував.

– Ти права, Еніка, – сказав він нарешті. – Я не такий, як інші джедаї. Але це не означає, що я не можу бути джедаєм. Я буду боротися, захищати тих, кого я люблю, і виконувати свій обов'язок. І я буду робити це на свій спосіб.
— Доборе, залиш Зета в спокій хтось обіцяв мені спаринг коли я повернусь з місій. Дівчинка потягнула его тренувальну залу заставляючи встати с стала – Пішли ти обіцяв показати той рух

– Так, я обіцяв, – відповів Лок, посміхаючись. Він піднявся зі свого місця і пішов за нею. Він знав, що вона завжди змогла б його здолати в спарингу, але це не зупиняло його. Він любив виклик, любив боротися. І він знав, що вона також. Хоча була менше его по віку

Вони відправилися до тренувального залу, де вони провели наступні кілька годин, б'ючись один проти одного з мечами. Вони були рівними суперниками, кожен з них володів своїм стилем бою, але обидва вони були надзвичайно вправними. В кінці сиділи на полу обмолотившись об стіну і розмовляли
–Знаєш я радий що ти нарешті перестала носити ці рукавички та туніки підшию він передав її воду
–Просто мені надоїло ховатися ну е мне шрами на руках і ший так що це те що я е
–Добре може і купатися з нами басейнах в нормальному купальнику, а не в туніках

– Можливо, – вона відповіла, посміхаючись. – Але тільки якщо ти обіцяєш не дивитися.

Лок засміявся, приймаючи її виклик. Вони продовжували сміятися і розмовляти, поки не настав час їм відпочити. Ці моменти, коли вони могли просто бути собою, були йому найбільше дорогі. Вони нагадували йому, що дарма що всі його сумніви та страхи, він все ще мав місце в цьому світі. І це місце було поряд з Енікою.

Він знав, що він не був ідеальним джедаєм. Він знав, що він був більше воїном, ніж мудрецем. Але він також знав, що він був джедаєм на свій спосіб. І це було добре.

Він був Лок, воїн, джедай, друг. І він був задоволений тим, хто він є.
Еніка зайшла до себе кімнату і дістала туніку для плавання і купальник с топіком і шортами.Вона дивилась то на одне то на друге
–Еніка ти готова нам в басейн через час. Спитав Обі-Ван заходячи до неї кімнату сам він вже був в халаті
–Люба що трапилось.
–Нічого я зараз буду сказала вона беручі туніку і купальник.Вона не готова показати всім свої шрами купальник почекає.Но там буде лише майстер і вона.
– Ені це за того що сказала Югамда.
–Ні.Сказала вона швидко «занадто швидко »подумав Обі-Ван.Сила скільки вони ще будуть боротися привадами минулого.
–Еніка ти не можеш вічно ховатися за туніками чекай мне е щось він призвав зі своєї кімнати купальник закритою спиною і рукавами

– Дякую, Обі-Ван, – вона взяла його купальник і подивилась на нього. – Я знаю, що я не можу вічно ховатися. Але я просто не готова ще.

Обі-Ван кивнув, розуміючи її. Він знав, що вона мала свої бої, свої демони, з якими їй доводилося боротися. І він завжди був поруч, щоб підтримати її.

– Я завжди буду поруч, Еніка, – сказав він. – Якщо ти коли-небудь будеш готова показати справжню себе, я буду поруч. Але я не буду тебе тиснути. Це твій вибір.

Еніка подякувала йому і вдягла купальник, який він приніс. Вона взяла глибокий вдих і вийшла з кімнати, готова до нового дня, нового виклику.

Вони вийшли до басейну вона сіла на бортик уважно слухаючи інструкції Обі-Вана. Респіратор які джедай використовували дихання під водою завжди викликали в неї труднощі.Здавалось що простіше зажди трубки між губами та дихай, але тут зачіпались труднощі
— Падаван ми це вже проходили та ти вже поборола страх води що трапилось на цей раз.Спитав Обі-Ван стоячі води та дивлячись на свою падаван котра ну не як не хотіла іти воду.Він зітхнув і підплив до неї – Еніка що трапилось ти вже добре плаваєш.
–Але не с цим вона показала на дихальну маску. Пірнати та затримувати дихання вона вже вміла, але не коли діло доходило до дихальної маски в ній не виходило дихати вільно підводою. І тому кожного разу вона спливала — Можна я спробую без неї
–Падаван іноді ця маска необхідна для пірнання в глиб

–Так, Обі-Ван, я розумію, але це так важко для мене. Я відчуваю себе обмеженою, неспроможною. Ця маска заважає мені вільно рухатися під водою. Якщо я не зможу дихати нормально, я можу втратити контроль і злякатися. Це стає перешкодою для мого навчання.