Світлячок

   Нічка була світлою. Місяць освітлював доріжку для комах та пташок. Вітер тихо колихав вітки на яких спали різні денні тваринки. Котик тихо скрутився у клубочок і спав на літній, свіжій, запашній, зеленій, скошеній траві. 

    Десь недалеко почувся глухий "У-у-у", трішки дальше почулося знайоме "Пу-гу". Великими крильми залопотіла сова і сіла на верхівці берези. Обертаючи свою голову на всі сторони, вона раптом здійнялася і полетіла, ніби її щось налякало. 

    Біля вуха щось зажужало і сіло на листочок вишні. Це був хрущ. Весною їх достатньо, адже з весною просинається все. Всі комахи просинаються і розправляють свої крильця.

   Дівчинка йшла по стежині саду і слухала ніжний спів соловейка, який співав про весну. Розказував, що все оживає, варто радіти і насолоджуватися теплом і різними кольорами природи. Десь угукнула сова. Маленька перелякано оглядалася навколо, але продовжила ступати далі. Раптом біля ніг, щось пробігло. Вона напружила погляд і побачила, що це був їжачок, який вийшов зі сну, як й інші тваринки.

   Дівчинка майже вийшла зі саду зібралася заходити до хати. Раптом невеличкий вогник пронісся перед її обличчям. Він був схожий на зірочку, яка спустилася з неба. Вона простягнула руку не очікуючи, що комашка сяде їй на руку. Маленька обережно оглянула і зрозуміла, що не варто його боятися. 

   Після цього вона завжди виходила гуляти в сад, де на неї чекав світлячок, освітлюючи їй різні дрібнички. Дівчинка дуже любила нового друга і завжди розказувала про свій день, а він ніби слухав її, сідаючи їй то на плече, то на долоню.