Говірка пташка

   Колись давно, ще коли король правив тією країною, жила собі дівчинка. Вона зранку вставала, поралася та бігла у луг по квіти та ягоди. Її знали Ольдіна, їй було 13 років. Волосся спадало по плечах, що нагадувало темний каштан, очі блищали, ніби смарагди, а вуста - спілі черешні.

     Одного дня дівчинка пішла у луг. Збирала квіти та співала пісень. Раптом почула, що під кущем шипшини якась пташка жалісно пищить. Ольдінка підійшла і заглянула під гілля. Там сиділа блакитна птаха, у якої гілочки заплутали крило і кололи їй шипами.

     Дівчинка допомогла пташці звільнитися і посадила її на дерево, але почула раптом голос:

    - Я хочу тобі віддячити тому тобі треба перейти ці луги та он ті гори, а там є королівство. Ось тобі пір'я, що допоможе перейти гору швидше. Торкнешся гори і скажеш: "Ти пір'їна чарівна, через гору пропускай". 

    Ольдінка подякувала і побігла додому. Зібрала все необхідне, попрощалася з мамою та побігла. Вийшовши на подвір'я почула, як сусідка казала, що пропав син короля і той хто знайде його, віддасть пів царства та золота.

     Дівчинка вийшла на луг і почала йти уперед до гори. Тільки дійшла до другої частини лугу, як побачила широку річку, яка заговорила до неї:

   -Дівчинко, там в очереті є джерело, але воно забруднене, якщо почистиш то набери собі, це допоможе тобі.

    Дівчинка побігла до очерету, розчистила джерело і набрала води. Повернувшись на те місце побачила невеличкий місточок, Ольдінка перебігала і пішла до гори дальше. По дорозі збирала квіти, як траплялися на шляху, але вона таких ще не бачила. Захопившись збиранням вона не помітила, як дійшла до гори, витягнула пір'я і промовила торкаючись гори:

    - Ти пір'їна чарівна через гору пропускай. 

     Враз гора розійшлася. Дівчинка пробігла до другої сторони і та закрилася. Ольдінка обернулася спиною до гори і побачила блакитне королівство, яке відбивало промені сонця. Вона пішла вперед, але дуже скоро побачила високий замок, на вершині якого красувалася велика сніжинка. Роздивляючись все навколо, не помітила, як до неї підійшла висока жінка, яка була у блакитній пишній сукні, з небесним волоссям, а на голові красувалася льодяна корона із сніжинками. Королева запитала:

      - Ти прийшла рятувати принца?

      - Ні, я прийшла про пташку. - Ледве чутно відповіла дівчина.

     - Так то і є принц. - Засміялася та.

     - Облий її водою. - Пищала пташка та ж сама, яку врятувала Ольдінка.

      Дівчинка не розгубилася і враз облила королеву джерельною водою. Королева почала танути і пташка перетворилася на юного принца, а на місці королеви стояла його мама. Він запитав у Ольдінки:

     - В тебе залишилося перо?

     - Звісно. - Усміхнувшись простягнула вона.

     Вони добралися до рідної землі, де їх зустрів король. І сказав:

    - Ти врятувала мого сина тому отримаєш пів царства та золота.

    - А я хочу віддячити за порятунок мій нашою дружбою. - Промовив хлопець і почервонів.

     Їх дружба тривала доки вони не подорослішали, а потім принц запропонував руку і серце своїй рятівниці й живуть вони в щасті й злагоді.