Жила собі дівчинка, яка жила на краєчку лісу. До неї завжди заходив принц-однолітка. Він завжди допомагав їй збирати ягоди, гриби. Дітки завжди гралися і розмовляли про різне.
Одного разу коли дівчинка сама збирала ягоди, натрапила на кошенятко біле, з довгою шерстю. Лізі стало жаль кошеня і вона взяла до себе.
На наступний день прийшов друг і вони пішли в ліс. Кошенятко бігло за ними. Дівчинка сварила на нього, а принц сказав:
- Нехай йде.
Кошенятко довело їх до незнайомого закинутого замку. І почало голосно мавкати. Друзі не знали, що це за місце і вирішили йти звідти. Але їх оточили кошенята інші. Діти злякалися і вирішили тікати, але біле кошенятко сказало:
- Спасіть нас! Я юна принцеса, а зла чаклунка обернула всіх на кошенят. Якби не Лізочка, я б не змогла вас, принце, сюди провести.
Хлопчик запитав:
- А чим я можу тобі допомогти?
- Коли ти пройдеш в середину то побачиш корону, якщо її зломати то чари розвіються.
Принц погодився, але Ліза вирішила піти з ним. Вони пробралися в середину і обоє розломали корону. Чари розвіялися. Все ожило. Почало цвісти, квіти розпустилися, птахи почали співати.
Дівчинка побачила перед собою принцесу, яка почала дякувати друзям. Вона кинулася в обійми і позвала своїх прислуг. Наказала дати їм карету і разом поїхали до дівчинки. Там вони уже придумали запрошення і відправили по всіх королівствах. Її замок став найбагатшим і найпрекраснішим, а ліс розступився і дав дорогу усім гостям.
Вони дружили дуже довго і щасливо.