Про хлопчика на павутинні

     Жили-були дід з бабусею. Вони не мали зовсім дітей. Сиділи і журилися під старенькою, але доглянутою хатинкою. Тихо падали квіти. Вони сиділи і журилися. Тут старенькі почули голосок, що лунав з літньої кухні:  -    Не журіться бабусю і дідусю, я буду вашим сином.

     Бабушка пішла туди.Тільки зайшовши побачила в кутку пічки, де була велика павутинка, хлопчика. Вона запитала:

     - Хлопчику, звідки ти взявся? - Запитала бабушка.

     - А я у вас у павутинні висидівся. - Сказав дитинка.

     Старенькі дуже зраділи, що вони будуть не самі. Хлопчик завжди допомагав стареньким, слухав. Він був чемним і слухняним.

      Осінь. Пора жнив. Дідусь пішов у поле. А бабуся готувала їсти. В обід бабушка попросила занести їсти. Хлопчик зібрався взяв горщики і пішов.

      Дійшовши до річки широкої він покликав:

     - Дідусю! Дідусю! Дідусю, я тобі їсти приніс. 

    Дідусь підійшов. Переніс сина на другу сторону. І сів обідати. Поки тато їсти хлопчик допомагав орати поле, поганяючи конячку.  Тим шляхом проїжджав пан. Побачив, що хлопчина працює, а старенький обідає.

     Панич зупинився і підійшов до нього. І сказав:

     - Діду. Продай хлопчика? Ось тобі гроші. - Простягаючи золото.

     У пана не було також дітей і його дружина завжди ходила засмучена.

     Дідусь не хотів продавати сина. Але це почув малий і підійшовши, сказав:

      - Дідусю, погоджуйся!

      Йому нічого не залишалося робити. Він повернувся додому і розповів. Бабуся почала плакати.

     Тим часом пан приїхав додому і позвав дружину:

       - Дружино, подивися якого подарунка я тобі привіз.

     Вона вибігла і побачила платок. Розв'язала його, а там не було нікого. Бо хлопчик втік до бабусі й дідуся назад.