2

Чи вірите ви в магію? Або ж казки? Діти — ще так, а дорослі найчастіше що вже ні. Для них і мрії перетворилися, лише у плани на майбутнє.

 Хоча це й не дивно. У цьому світі всьому можна знайти логічне пояснення. Багато, що доказано наукою. Через це не можна помріяти. В кінці роздумів завжди дійдеш висновку, що це просто наслідки хімічної та фізичної реакції. 

 Наприклад – сніг. Узимку з хмар на землю падають заморожені крапельки води. Але завжди зупиняєшся, що б на них подивитися. Стоїш задерши голову до неба, та й ні про що не думаєш. Стежиш за маленькою сніжинкою, що падає, спокійно та добре, але потім все одно йдеш вулицею далі. Не простоявши й хвилини, згадуєш про важливі справи. Заклопотані дорослі, які не можуть виділити однієї хвилини зі свого робочого графіку, що б просто помріяти. 

 Діти ж навпаки не проти вигадати історію про чарівника, що сидить на хмарі та робить сніг. Але це дуже маленькі діти, які ще не ходять до школи, де їх фантазії ще не розбили об твердий граніт науки. 

 У сучасному світі мало в чому можна знайти магію. Все можна пояснити наукою. Наука — це, звісно, непогано. Вона багато що пояснює, але зменшує простір для уяви. Розповіси комусь вигадану історію про те, що вже давно доведено наукою і тебе вважають дурнем, що не навчався в школі, бо не знаєш простих речей. Тому вигадуєш щось неможливе. Так з усім. Стоїш і дивишся на дерево, зелене листя. Гадаєш, чому не може бути якогось іншого кольору, фіолетового або синього. Ось вже вигадав цілу історію про якийсь інший світ, де трава та дерева іншого, незвичного для нас кольору. Там люди, дивлячись на свої фіолетові дерева, задають такі ж питання. Стоїш мрієш, аж ось на допомогу приходить наука, яка розповість, що може, а що не може бути. А потім хтось викине у смітник твої мрії про інший світ, повернувши тебе до реальності.

 А мрії? Взагалі, що це? Вони, насправді, є чи ні? Мрію не можливо побачити, чи можливо? Як назвати мрію, яку можна побачити, почути або доторкнутися? Але, якщо ні. То мрії виходить і не має зовсім, існує лише в нашій голові.  Яка ж це тоді мрія, яку неможливо здійснити?

 Кажуть, якщо загадати бажання, коли на небі падає зірка, то воно здійсниться. Зірка – велетенське розжарене небесне тіло. І це вже давно пояснила наука. Хто тоді вигадав, що так здійсняться всі мрії?

 Лише уявіть небесне тіло, яке здійснює всі ваші мрії. Дивно звучить. Але якщо зірки не сприймати як просту розжарену кулю? Наприклад; навколо Землі розвішані багато метрів тоненької майже прозорої мотузки. А кругом безкрайній космос. На ній висять маленькі зірочки знайомої нам форми. Вдень не видно, бо їх кожного ранку знімають, а ввечері чіпляють знову. Цю роботу довірено дітям. Через це їх називають діти-зірок. Чомусь коли уявляєш зірку у вигляді людини, то не бачиш дорослою людиною. Лише дитиною. Тому, не дивно, що саме діти-зірок розвішують зірки. Дівчатка та хлопчики з блідою, майже білою шкірою та таким же волоссям. Світлі брови та вії, під якими ховаються великі світло-блакитні очі. Вони всі були майже однаковими, відрізнялися лише чорним ластовинням на обличчі. В когось було його дуже багато, у когось — зовсім мало, дві-три цяточки на носі. Біла сорочка та штани, дівчата в таких простих білих сукнях. Без взуття, воно не потрібне, коли немає підлоги. Під ногами безкрайній космос, як і навкруги. За один день потрібно розвішати силу-силенну маленьких зірок, а потім їх зняти, що б було чисте небо.

 Одного разу розвішуючи як завжди зірки, хлопчик-зірка ненароком впустив одну. Вона впала на землю. Так він випадково почув голос. Усім дітям було завжди цікаво, що відбувається, коли на землю падає зірка. Якби не було цікаво, навмисно впустити ніхто не наважувався. Пані Місяць ставилася до цього серйозно, тому нагадувала кожного разу перед роботою. Зненацька впустивши, хлопчик почув бажання, яке загадала людина коли впала зірка.

 Вона впала, що б нібито здійснити мрію дівчинки. Вона мріє про вступ до консерваторії, але вважає, що ця мрія ніколи не здійсниться через батьків, які не вважають це серйозною справою. Тому таємно хоче виграти музичний конкурс, нагороди вистачило б поїхати в інше місто і там навчатися. Але дуже хвилюється чи все вийде.

 Почувши мрію дівчини, хлопчик-зірка вирішує допомогти їй. Спуститься на Землю в день виступу й надасть їй трішки впевненості. Конкурс мав розпочатися за кілька днів. Увесь цей час хлопчик-зірка старанно виконував свою роботу, що б нічого не запідозрила пані Місяць.

 Конкурс був вдень, десь після обіду. Тоді хлопчик спустився на Землю. Він міг вільно ходити вулицею, ніхто з людей його не бачив. Бо так він взагалі не існував, був ніби привидом або духом. Потрапивши до будівлі, де проходив цей конкурс, серед всіх одразу впізнав ту дівчинку, яка загадала бажання. Дівчинка милої зовнішності, одягнена в темно-синю сукню, а в руках тримала скрипку. Серед усіх учасників вона найбільше нервувала. Показуючи свої номери, учасники грали на різних інструментах. Хлопчик-зірка заслухався, він ніколи не чув музики.

 Коли дійшла черга дівчинки, то вона невпевнено вийшла, ніби ніколи не виступала на сцені. Її хвилювання передалося й скрипці. Мелодія була можливо гарною, якби не тремтячі руки. Що б вона не хвилювалася, хлопчик-зірка вирішив зробити навколо ілюзію місця, де їй було б добре та спокійно. Таким місцем виявилася кімната дівчинки. Зараз вона грала посеред своєї кімнати, без повного залу глядачів. Але попри це страх та хвилювання нікуди не зник. Догравши дівчинка швидко пішла зі сцени. Коли настав час оголошувати тих, хто проходить далі, її імені не назвали. Хлопчик-зірка був незгодний та захотів змінити її кількість балів. Але раптово все зникла. Повний зал людей, судді, учасники та дівчинка, згодом зникла й сама сцена та увесь будинок. 

 Навколо був лише безкрайній космос. Повернувшись навкруги, хлопчик-зірка помітив пані Місяць. Вона мала таку саму біляву шкіру та волосся, яке більше було схоже на хмари навколо голови. Проста довга і біла сукня. А темно-карі очі ховалися під насупленими бровами.