Серія 5. Флот забув присягнути

На орбіті Аврелії-Прайм завжди було тісно.

Не фізично — космос великодушний, у ньому вистачає місця навіть для дурнів, імперій і їхніх офіційних виправдань. Тісно було політично. Над столицею висіли тисячі кораблів, станцій, сторожових платформ, церемоніальних ескадр, старих бойових фрегатів, приватних яхт сенаторів, дипломатичних крейсерів, ремонтних доків і тих підозрілих суден без маркування, які імперія називала “тимчасово непублічними активами”.

Того ранку орбіта нагадувала не оборонний щит, а родинний обід, де всі вже знають, що спадок великий, заповіт сумнівний, а ножі лежать надто близько до тарілок.

Флот Аврелійської імперії забув присягнути.

Не весь одразу. Флоти рідко забувають синхронно. Це прерогатива парламентів, культів і придворних хорів. Флот забував поступово, нервово, з великою кількістю службових формулювань і технічних пауз.

Перша гвардійська ескадра заявила, що “очікує уточнення спадкового статусу”.

Третя церемоніальна флотилія повідомила, що “через перевантаження систем присяги тимчасово недоступна”.

Сьома каральна ескадра мовчала, що було поганим знаком, бо каральні ескадри не мовчать, коли не думають про щось криваве.

Дванадцята резервна попросила додатковий час на “аналіз політичної гравітації”, хоча всі знали: їхні двигуни знову працювали так погано, що навіть зрада вимагала ремонту.

На флагмані “Серафічна Воля” адмірал Кассіан Ровен стояв перед тактичним столом і слухав, як офіцери доповідають про нові відмовки капітанів.

— Крейсер “Золота присяга” не відповідає на запит, — сказала коммандер Іра Сен.

— З назвою “Золота присяга” це майже поезія, — відповів Ровен.

— Лінкор “Непорушність престолу” повідомив про збій церемоніального модуля.

— У них теж збій совісті?

— Не зазначено в технічному звіті.

— Шкода. Було б корисне поле.

Іра перегорнула наступний список.

— Патрульна група “Лебідь-9” визнала Раду стабілізації.

— Їхній командир одружений із племінницею Кайна.

— Так.

— Отже, це не присяга. Це сімейна вечеря з гарматами.

На мапі орбіти кораблі світилися різними кольорами. Синій — умовно підконтрольні Ровену. Червоний — ті, що схилялися до Кайна. Жовтий — невизначені. Сірий — ті, хто вимкнув канали, вдав, що в них технічний збій, або просто молився, щоб історія пролетіла повз їхній корпус і не помітила.

Жовтого було забагато.

Сірого — ще більше.

Ровен дивився на ці точки й відчував, як під шкірою зростає старий знайомий холод. Він пережив три кампанії, дві засідки, одну політичну чистку і шлюб, який його колишня дружина описувала як “довгострокову військову помилку з елементами взаємного впертості”. Він знав: найнебезпечніший флот — не той, що відкрив вогонь. Найнебезпечніший — той, що чекає, куди подме страх.

— Скільки капітанів готові підтвердити відкриту нейтральність? — спитав він.

Іра глянула на список.

— Двадцять вісім.

— Скільки готові підтримати нас?

— Офіційно — дев’ять.

— Неофіційно?

— Сорок два, але з них сім просять гарантії, одинадцять хочуть знати позицію принца, п’ятеро хочуть бачити Селену Кайр, троє чекають рішення сенату, двоє питають, чи архів справді покаже їхні премії за незаконні бомбардування, і один капітан написав: “Мама сказала не поспішати”.

Ровен повільно підняв голову.

— Хто?

— Капітан Хольт із “Милосердної гармати”.

— Передайте його матері мою повагу. Вона єдина стратегічно мисляча людина в його родині.

Іра дозволила собі коротку усмішку.

Потім екран над тактичним столом спалахнув червоним.

ВХІДНИЙ НАКАЗ РАДИ СТАБІЛІЗАЦІЇ.
ПРІОРИТЕТ: МАКСИМАЛЬНИЙ.
ПІДПИС: ГЕНЕРАЛ ВАРД КАЙН.

Голос Кайна наповнив місток без запрошення.

— Усі кораблі імперського флоту мають протягом тридцяти хвилин підтвердити присягу Раді стабілізації як тимчасовому органу верховного командування. Кораблі, що не підтвердять присягу, будуть визнані дезертирами, заколотниками або технічно непридатними до подальшого існування.

На містку запала тиша.

— “Технічно непридатними до подальшого існування”, — повторив Ровен. — Генерал знайшов собі нового міністра відмовок?

Іра сказала:

— Це погроза.

— Ні, коммандере. Це прохання, яке виросло в казармі без любові.

Голос Кайна продовжив:

— Флот створений для захисту імперії, а не для політичного вагання. Кожен командир має обрати порядок або хаос.

Трансляція завершилася.

Ровен довго дивився на порожній екран.

— Він усе ще думає, що вибір між порядком і хаосом, — сказав він. — Бідолаха. Ніхто не пояснив йому, що імперія давно навчилася бути обома одночасно.

Іра наблизилася до нього.

— Що відповідаємо?

— Нічого.

— Нічого?

— Флот уже забув присягнути. Не будемо нагадувати йому надто швидко.

— Кайн сприйме мовчання як заколот.

Ровен подивився на мапу.

— Він сприймає дихання як потенційний заколот, якщо воно не в строю.

Іра понизила голос:

— Адмірале, якщо ми не дамо капітанам альтернативний наказ, частина з них піде до Кайна просто зі страху.

— Знаю.

— Тоді?

Він торкнувся голограми столиці. Під ними сяяла Аврелія-Прайм: палац із розбитою залою Семи Орбіт, площі з натовпами, спалахи пожеж, чорні лінії легіонерських блокпостів, золоті башти, які з висоти здавалися красивими, бо космос милосердно приховує запах.

— Скликайте Коло капітанів, — сказав Ровен. — Відкритий флотський канал. Усі командири. Усі ескадри. Без фільтрів палацу, без Ради стабілізації, без сенатських секретарів.

Іра підняла брову.

— Це порушення протоколу.

— Протокол зараз лежить у бальній залі під розбитою люстрою і, здається, трохи стікає вином.

— Коло капітанів не скликали з часів повстання Адрастеї.