Серія 5. Сувеніри з мертвих світів

У людства завжди були дивні стосунки з пам’яттю.

Одні ставили свічки.

Інші будували пам’ятники.

Треті писали книги, щоб мертві залишалися живими хоча б у словах.

А потім людство вийшло в космос, навчилося подорожувати між зорями й закономірно винайшло четвертий варіант:

продати все на аукціоні.

Станція «Мементо» висіла в системі Октава біля холодної блакитної зорі й здалеку нагадувала коштовність.

Шість золотистих кілець оберталися навколо центрального шпиля. Між ними сяяли рекламні платформи, приватні яхти, транспортні баржі та десятки розкішних кораблів, чиї власники вважали нормальним витрачати на паливо більше, ніж невелика колонія витрачала на медицину за рік.

У центрі конструкції світився величезний символ — чорна троянда в золотому колі.

Оракул вивів офіційний опис:

— «Галактичний біржовий центр автентичних реліквій “Мементо”. Найбільший ліцензований ринок історичних предметів, меморіальних артефактів та культурних свідчень катастроф».

Ром Дейн сидів за штурвалом «Аврори-17».

— Тобто барахолка.

— Роме, — сказала Еліс Каан.

— Дуже дорога барахолка.

— Точніше.

На екрані змінилися рекламні кадри.

Чоловік у білому костюмі тримав обгорілий шматок металу.

— Володійте історією!

Жінка в діамантовому намисті торкалася старого військового жетона.

— Те, що пережило смерть, може належати вам!

Наступний кадр показував дитячу іграшку під склом.

— Справжня реліквія з колонії Гесперія. Сертифікат автентичності додається.

Міра Велл повільно повернула голову.

— Вони продають дитячі речі з місць масової загибелі.

Оракул уточнив:

— За останній фінансовий рік «Мементо» реалізувала меморіальних товарів на двадцять вісім мільярдів кредитів.

Саїд Морено присвиснув.

— Трупи вже не просто бізнес. Це інвестиційний портфель.

Ная Восс стояла поруч із ним.

Після подій на «Кароні-12» вона вже не носила форму «Елізіума».

Її новий темно-синій комбінезон був пошитий із запасів «Аврори» й сидів на ній надто добре, щоб Саїд міг удавати, ніби не помічає.

Ная перехопила його погляд.

— У мене щось не так із формою?

— Ні.

— Ти вже хвилину вивчаєш блискавку.

— Перевіряю якість.

— Інженерно?

— Виключно.

— І висновок?

Саїд прокашлявся.

— Конструкція надійна.

Ром озирнувся.

— Ви можете хоча б удавати, що ми летимо на ворожу станцію?

Ная всміхнулася.

— Саме тому нервуємо.

— Я коли нервую, стріляю.

— У людей різні таланти.

Лея Арден стояла перед головним екраном і не брала участі в дискусії.

Її цікавив лот 7719.

Музична скринька з мертвого світу Келлан.

Стартова ціна — чотири мільйони кредитів.

Поточна — дванадцять.

Усередині, за словами Оріна Кейда, одного з небагатьох живих гідів, які пережили «завершення кар’єри», містився прихований блок пам’яті.

Повний список людей, які фінансували перші штучно створені катастрофи.

Можливо, список тих, хто перетворив апокаліпсис на індустрію.

— Оракуле, — сказала Лея. — Анонімний покупець?

— Ставка надходить через сімнадцять підставних фондів.

— Власник?

— Кінцевий бенефіціар прихований.

— Припущення?

— Хтось із дуже великою кількістю грошей і дуже сильним бажанням отримати скриньку.

Ром:

— Надзвичайно корисно.

— Дякую.

— Це був сарказм.

— Я знаю. Я адаптуюся.

Орін Кейд сидів у кутку містка.

Чоловік, якого корпорація офіційно вбила чотири роки тому, виглядав так, наче вперше за довгий час боявся не за себе.

— Якщо вони відкриють скриньку…

— Знайдуть дані? — запитала Лея.

— Якщо знають, що шукати.

— А якщо не знають?

— Продадуть комусь, хто поставить її у вітальні.

Ром похитав головою.

— Галактика дивовижна. Мільярдер може випадково поставити докази масових убивств поруч із вазою.

Міра:

— Головне, щоб пасувало до інтер’єру.

Лея повернулася.

— Ми забираємо скриньку.

— Купуємо? — запитав Саїд.

— У нас є дванадцять мільйонів?

Оракул:

— Ні.

Ром:

— Тоді традиційним способом.

Лея подивилася на нього.

— Яким?

— Тим, після якого нас більше ніде не люблять.

1. ДРЕС-КОД ДЛЯ ЛЮДЕЙ, ЯКІ КУПУЮТЬ ЧУЖУ СМЕРТЬ

На «Мементо» не можна було просто прилетіти й увійти на головний аукціон.

Потрібне було запрошення.

Банківська гарантія.

Підтвердження статусу колекціонера.

І відповідний одяг.

Саме останній пункт викликав найбільшу кризу.

— Ні, — сказала Лея.

Ная тримала в руках чорну вечірню сукню.

— Так.

— Ні.

— Ми йдемо на закритий аукціон для найбагатших людей сектора.

— У формі мені зручно.

— У формі на тебе дивитимуться.

— Нехай.

— Нам треба, щоб дивилися не як на капітанку «Аврори-17».

Лея схрестила руки.

— А як?

Ная розгорнула сукню.

Чорна тканина мала сріблясті вставки й високий розріз збоку.

— Як на жінку, яка може купити планету тільки для того, щоб поскаржитися на краєвид.

Лея подивилася на сукню.

Потім на Наю.

— Ти отримуєш від цього задоволення.

— Величезне.

Міра сиділа поруч і вже була в елегантному темно-зеленому костюмі.

— Я голосую за сукню.

— Ніхто не голосує.

Еліс:

— Я теж.

— Еліс.

— Науково обґрунтована маскувальна стратегія.

— Зрадниці.

Через двадцять хвилин Лея вийшла з каюти.