Серія 4. Гіди не виживають

У туристичного гіда є три головні професійні обов’язки.

Не втратити групу.

Не дати туристам убити себе раніше, ніж закінчиться оплачена програма.

І ніколи не показувати гостям службові двері.

Тому що за службовими дверима завжди ховається правда.

А правда, на відміну від сувенірів, майже ніколи не продається легально.

Ная Восс сиділа в кают-компанії «Аврори-17» й дивилася на власний некролог.

Він ще не був опублікований.

Але був підготовлений дуже професійно.

На планшеті світилася її фотографія.

Усміхнена.

У формі гідеси «Елізіума».

Під фотографією:

НАЯ ВОСС

Старша гідеса.

Тривалість роботи: 6 років 4 місяці.

Очікувана дата закриття: сьогодні.

Нижче компанія навіть залишила місце для причини смерті.

Поки що порожнє.

Ная провела пальцем по екрану.

— Турботливі люди.

Саїд Морено сидів навпроти.

— Яке формулювання тобі подобається?

— Що?

— Причина смерті.

— Ти зараз серйозно?

— Намагаюся підтримати.

— Дуже по-інженерному.

Саїд забрав планшет.

— «Загинула внаслідок несправності обладнання»?

— Банально.

— «Нещасний випадок».

— Нудно.

— «Трагічно не пережила сексуальну напругу з корабельним інженером».

Ная підняла брову.

— Самовпевнено.

— Але запам’ятовується.

Вона нахилилася через стіл.

— Якщо вже помирати від сексуальної напруги, інженер мав би докласти більше зусиль.

Саїд завмер.

Ная повільно усміхнулася.

— Ось тепер підтримав.

З динаміка озвався Оракул:

— Я зафіксував різке зростання частоти серцевих скорочень Саїда.

Саїд подивився на стелю.

— Тебе ніхто не питав.

— Я здійснюю медичний моніторинг.

— Ти здійснюєш плітки.

— Плітки не передбачені моїм базовим функціоналом.

— А додатковим?

— Після знайомства з екіпажем — так.

Двері відчинилися.

Увійшла Лея Арден.

— Якщо всі закінчили фліртувати з майбутньою жертвою вбивства…

Ная підняла руку.

— Я ще не закінчила.

— Закінчила.

— Жорстоке командування.

— Професійне.

Лея поклала на стіл голографічну карту.

На ній висіла станція.

КАРОН-12.

Шість годин тому саме її координати з’явилися в повідомленні, яке отримала Ная.

Стара сервісна база туристичного консорціуму.

Офіційно покинута сім років тому.

Неофіційно — звідти кожні одинадцять днів ішов короткий зашифрований сигнал.

— Ми будемо там через двадцять сім хвилин, — сказала Лея.

Ная подивилася на станцію.

— Я там ніколи не була.

— Зате вони чекають саме вас.

На екрані знову з’явилося повідомлення:

ЕКСКУРСІЮ ЗАВЕРШЕНО. ГІДЕСА МАЄ ЗНИКНУТИ.

Ная видихнула.

— Завжди мріяла про персональне запрошення.

Саїд встав.

— Ти не підеш туди сама.

— Я й не збиралася.

— Добре.

— Я збиралася взяти когось привабливого.

Саїд усміхнувся.

— Нарешті.

Ная повернулася до Леї.

— Капітанко, підете зі мною?

Ром Дейн, який саме входив, вибухнув сміхом.

Саїд повільно сів назад.

— Я тебе ненавиджу.

— Уже майже романтика, — сказала Ная.

1. СТАНЦІЯ, ЯКА НЕ ХОТІЛА БУТИ ПОКИНУТОЮ

«Карон-12» висів серед уламків старого астероїдного поясу.

Станція була чорною.

Довгою.

Незграбною.

Колись вона складалася з трьох обертових кілець, але одне перестало рухатися, друге оберталося ривками, а третє повільно крутилося в неправильному напрямку.

— Красиво, — сказав Ром.

Еліс Каан глянула на нього.

— У тебе проблеми зі словником.

— Після «Елізіума» я знизив стандарти.

На головному екрані з’явилася схема.

Оракул позначив один із доків зеленим.

— Сектор D-4 має атмосферу.

— Енергетика? — запитав Саїд.

— Реактор працює на дев’ять відсотків.

— Для покинутої станції забагато.

— Саме так.

Міра Велл перевіряла медичне спорядження.

— Біосигнали?

— Немає.

Лея подивилася на Наю.

Та вже перевдяглася з форми «Елізіума» у темний комбінезон «Аврори».

Форма сиділа трохи вільно.

Саїд помітив.

Ная помітила, що він помітив.

— Не підходить?

— Я нічого не сказав.

— Очима сказав.

— Очі не є офіційним каналом комунікації.

— У твоєму випадку дуже офіційний.

Лея кашлянула.

— Я починаю шкодувати, що ми вас врятували.

Ром:

— Кого саме?

Лея:

— Усіх.

«Аврора-17» пристикувалася.

Зовнішній шлюз відкрився сам.

Усередині горіло світло.

Чисте.

Біле.

Запрошувальне.

На стіні висів плакат.

«КАРОН-12 ВІТАЄ ПРАЦІВНИКІВ ТУРИСТИЧНОЇ ГАЛУЗІ!»

Нижче:

«ВАША БЕЗПЕКА — НАШ НАЙВИЩИЙ ПРІОРИТЕТ».

Ром зупинився.

— Уже страшно.

— Чому? — запитала Міра.

— Коли корпорація пише про безпеку великими літерами, зазвичай десь поруч є юридичний відділ і морг.

Оракул відкрив внутрішній канал станції.

Нічого.

Лея першою ступила через шлюз.

За нею Еліс.

Ром.

Міра.

Саїд.

Ная.

Двері закрилися.

І лише тоді станція заговорила.

Жіночий голос був теплий, майже материнський.

— Вітаємо, Нає Восс.

Усі завмерли.

— Дякуємо за шість років і чотири місяці бездоганної служби.