Серія 2. Екскурсія по руїнах

У Галактиці існувало старе туристичне правило: якщо місце називають «унікальним», воно дороге; якщо «незайманим» — там уже стоїть готель; якщо «небезпечним» — страховка коштує дорожче за подорож; а якщо в рекламному буклеті написано «мертве місто» — перед посадкою бажано уточнити, наскільки буквально.

Екіпаж «Аврори-17» цього не зробив.

Через дев’ять годин після втечі з Каліпси-9 корабель завис над Еребою-4 — тьмяною планетою під червоним сонцем, на якій одинадцять років тому померла Аркадія.

Колись місто вважалося одним із найкрасивіших у зовнішніх колоніях.

Двадцять мільйонів мешканців.

Три сотні кілометрів вертикальних садів.

Хмарочоси заввишки понад два кілометри.

Канали з підігрітою водою.

Система гравітаційних трамваїв, яка рекламувалася словами: «Ви ніколи більше не стоятимете в заторах».

Технічно реклама не збрехала.

Після катастрофи заторів справді не стало.

Не стало й більшості мешканців.

З орбіти Аркадія нагадувала скелет, який забули поховати.

Башти стояли обвугленими ребрами. Деякі квартали провалилися на десятки метрів. Центральний район був розсічений гігантською тріщиною, а над руїнами висіла буро-червона хмара пилу, яку місцеві туроператори романтично називали «Вічним заходом».

Посеред цього пейзажу в повітрі світилася голограма заввишки пів кілометра:

АРКАДІЯ — МІСТО, ЯКЕ ПОМЕРЛО ЗАРАДИ ВАШИХ ВРАЖЕНЬ!

Лея Арден дивилася на напис із командного крісла.

— Я хочу знайти людину, яка це придумала.

Ром Дейн усміхнувся.

— Взяти автограф?

— Взяти за горло.

Оракул негайно озвався з динаміків:

— У більшості юрисдикцій рекламний несмак не є кримінальним злочином.

— Це недопрацювання законодавства.

Еліс Каан збільшила архівну карту.

На екрані з’явилася Аркадія до катастрофи.

Світла.

Зелена.

Жива.

Потім запис змінився.

Одна секунда.

Спалах.

Гравітаційна хвиля.

Центр міста ніби хтось ударив невидимим молотом.

Будинки склалися.

Мости зігнулися.

Повітря наповнилося уламками.

Через сорок сім секунд Аркадії майже не стало.

— Офіційна версія? — запитала Лея.

— Аварія центрального гравітаційного стабілізатора, — відповіла Еліс. — Ланцюгова реакція в міській енергосистемі.

— Загиблі?

Міра Велл, яка стояла поруч, поглянула на цифру.

— Дев’ятнадцять мільйонів сімсот дванадцять тисяч.

На містку стало тихо.

Навіть Ром перестав посміхатися.

— Евакуйовані? — запитала Лея.

— Близько трьохсот тисяч.

Оракул додав:

— Через сім місяців після катастрофи компанія «Некро-Тур» отримала концесію на туристичне використання території.

Саїд Морено підняв голову.

— Сім місяців?

— Так.

— Вони навіть року не почекали?

— Перші три місяці тривало оформлення прав власності. Наступні чотири — будівництво туристичної інфраструктури.

Ром похитав головою.

— Я почуваюся ледачим. Дехто за сім місяців перетворює масову загибель на бізнес, а я досі не полагодив кавоварку.

— Ти двічі її підірвав, — нагадав Саїд.

— Підприємництво потребує ризику.

Лея дивилася на мережу червоних маркерів, яку вони отримали після Каліпси-9.

Аркадія була однією з них.

Одним із місць, де катастрофа чомусь стала надзвичайно вигідною правильним людям.

— Сідаємо, — сказала вона.

Ром повернувся до штурвала.

— На екскурсію?

— На розслідування.

— Це майже те саме.

— Ні.

— Тільки без сувенірів.

Лея подумала.

— Якщо знайдеш магнітик із написом «Я пережив Аркадію», я особисто викину тебе в шлюз.

— А два?

— Обидва.

1. МЕРТВІ ТЕЖ ПРИЙМАЮТЬ КРЕДИТИ

Космопорт Аркадії був єдиною частиною мертвого міста, де все блищало.

Скляні стіни.

Полірований метал.

Голографічні дерева.

Кав’ярні.

Бари.

Сувенірні лавки.

На вході висіла табличка:

«ЗБЕРІГАЙТЕ ПОВАГУ ДО ЗАГИБЛИХ. ЗНИЖКА НА ГРУПОВІ КВИТКИ — 20%.»

Лея прочитала двічі.

— Це навіть не сарказм. Вони справді не бачать проблеми.

Поряд стояв уламок пасажирського шатла.

На ньому:

«У ЦЬОМУ КОРАБЛІ ЗАГИНУЛО 214 ОСІБ. ФОТО — 15 КРЕДИТІВ.»

Міра зупинилася.

— Вони продають фотографії біля місця загибелі людей?

— Преміум-фото коштує тридцять, — сказав Оракул.

— Чим відрізняється?

— Додають цифровий вибух на фоні.

Міра подивилася на стелю.

— Якщо десь є вища сила, вона нас явно використовує як експеримент.

До екіпажу підкотив робот у сірому костюмі й капелюсі екскурсовода.

— Ласкаво просимо до Аркадії! Оберіть пакет: «Класичні руїни», «Ніч страху», «Сімейна трагедія», «Романтика після смерті» або «Я торкнувся апокаліпсису».

Лея пішла далі.

Робот рушив за нею.

— Для пар рекомендую пакет «Останній поцілунок»!

Ром озирнувся.

— Що входить?

Лея схопила його за куртку.

— Не смій.

Робот не здавався:

— Вечеря в колишньому морзі, ніч у напівзруйнованому готелі, дві свічки, одна пляшка вина та гарантована присутність щонайменше одного паранормального феномена!

Саїд зацікавився.

— Вино хороше?

— Середній рейтинг — чотири цілих три десятих.

— Привид?

— Чотири цілих вісім.

— Сильна конкуренція.

— Нам потрібна адміністрація, — сказала Лея.

Робот повернув голову.

— Для скарг натисніть…

— Я зараз натисну тебе об стіну.

— Ваш запит передано живому співробітнику.