Серія 25. Імена загиблих на екрані

Двадцять п’ята серія починається з імен.

Не з вибуху. Не з сирени. Не з уламків. Не з чергової станції, яка вдає, що давно мертва, а потім раптом відкриває шлюз із гостинністю старого вбивці.

З імен.

Вони з’являються на головному екрані “Аврори-17” без попередження.

Спершу одне.

Ада Сорен.

Потім друге.

Ілана Рей.

Потім десятки. Сотні. Тисячі. Імена біжать білими рядками по чорному тлу. Деякі знайомі екіпажу, деякі ні. Деякі належать людям із “Нульового слухача”, де людство вперше навчилося боятися правильно. Деякі — із “Ранкової зірки”, де надія стала пасткою з м’яким золотим світлом. Деякі — зі станції “Голос Людства”, де один чоловік вирішив, що має право говорити за всіх, бо красивий голос іноді робить дурість урочистою. Деякі — з Колонії-Нуль, яку продавали як актив, аж поки вона втекла за межу карт, залишивши чорну скриньку як ляпас економіці.

Імена йдуть далі.

Вони не просто з’являються.

Вони рахуються.

У правому куті екрана блимає цифра:

Загальна вартість втрат: очікує підтвердження.

На містку стає так тихо, що навіть реактор, здається, зменшує тон.

Міра Велл перша порушує тишу:

— Ні. Ні-ні. Список загиблих не буде бухгалтерською таблицею. Я відмовляюся працювати в реальності, де траур має колонку “вартість”.

З машинного відділення одразу озивається Ром Дейн:

— Я вже шукаю, куди вставити ключ. Якщо це екран, я розберу екран. Якщо це система, я розберу систему. Якщо це філософія, попрошу Еліс потримати її, поки я знайду більший ключ.

Еліс Каан стоїть біля центральної панелі поруч із Леєю Арден. Після Сектору без повернення в її обличчі з’явилася нова втома — не слабкість, а знання. Так виглядає людина, яка побачила, що навіть любов може стати валютою, якщо дати ринку достатньо красивих слів.

Вона дивиться на імена й каже:

— Не торкайтеся списку як до даних. Це не дані.

Каел Арден, блідий, але вперто присутній у медичному кріслі на містку, хрипко усміхається:

— Знаєте, я думав, що після Ломбарду Пам’яті мене вже важко буде здивувати. Але “вартість загиблих” — це навіть для нашого сезону хамство з претензією на архітектуру.

Саїд Морено перевіряє навігацію. Попереду, у чорному просторі без відкритих карт, з’являється об’єкт, який неможливо побачити оптично, але який відчуває кожна система корабля.

Казначейство “Перший обмін”.

Архів первинної угоди між людьми та Каталогом.
Статус: відсутній у відкритих картах.
Додаткова позначка: той, хто зберіг першу ціну.

Оракул виводить структуру об’єкта.

На екрані виникає не станція і не корабель, а щось схоже на чорну сферу, обмотану золотими кільцями. Навколо неї обертаються тисячі маленьких білих екранів. Кожен екран показує одне ім’я. Деякі екрани порожні. Деякі миготять. Деякі тріскаються, ніби ім’я всередині намагається вийти.

Лея дивиться на них дуже довго.

— Оракуле, що таке “перша ціна”?

Оракул відповідає після паузи:

— За фрагментами архівів, до першої офіційної відповіді людства Каталогу був не просто сигнал. Був обмін. Невелика група ранніх представників людства передала Каталогу список загиблих у перших контактах як доказ того, що людство здатне обліковувати втрати. Натомість отримала відстрочку наступного питання.

Міра повільно повертається.

— Вони заплатили іменами мертвих?

Оракул:

— Вони вважали, що надали меморіальний реєстр.

Каел тихо:

— А Каталог зрозумів це як ціну.

Ром:

— Бо, звісно, якщо дати древньому космічному механізму список загиблих без пояснення, він подумає: “О, квитанція”.

Еліс стискає край панелі.

— Хто це зробив?

Оракул виводить старе ім’я:

Терен Вал.
Перший казначей міжконтактної місії.
Статус: зник після створення Казначейства.
Примітка: зберіг “першу ціну”, щоб вона не була втрачена.

Лея тихо повторює:

— Щоб вона не була втрачена.

Еліс гірко:

— Так завжди починається. “Ми просто збережемо”. А потім збережене стає в’язницею.

На головному екрані імена продовжують бігти.

Потім список зупиняється.

І з’являється новий рядок.

Додайте імена загиблих після сторінки двадцять четвертої.

Міра різко:

— Ні.

Каталог говорить через екран:

ЗАГИБЛІ МАЮТЬ БУТИ ВНЕСЕНІ.
ВНЕСЕННЯ ПІДТВЕРДЖУЄ ВТРАТУ.
ПІДТВЕРДЖЕНА ВТРАТА МОЖЕ БУТИ ЗАРАХОВАНА.

Еліс тихо каже:

— Він хоче, щоб ми самі внесли своїх мертвих.

Каел:

— І тоді кожне ім’я стане не пам’яттю, а платежем.

Лея піднімає голову.

— Ми не внесемо жодного імені як плату.

На екрані з’являється відповідь:

Тоді імена будуть знайдені автоматично.

І список оживає знову.

Цього разу на екрані з’являється ім’я людини, яка загинула на “Аврорі” під час однієї з ранніх аварій сезону. Потім ще одне. Потім імена поранених, які померли після “Тихого протоколу”. Потім загиблі з Нереї. Потім загиблі з Морок-8, Колонії-Нуль, “Ранкової зірки”, Монастиря Тиші.

Міра намагається заблокувати трансляцію.

— Не можу. Він тягне імена з відкритих свідчень.

Еліс різко:

— Закрити медичні архіви.

Оракул:

— Медичні архіви захищені. Але Каталог не читає записи. Він читає підтверджені втрати в мережі пам’яті.

Каел блідне.

— Ми самі відкривали свідчення, щоб зупинити ринки й закони. Тепер він збирає з них імена.

Ром: