Серія 7. Капітан має погані новини

Сьома серія починається з тиші, у якій навіть корабельні системи звучать винувато.

“Аврора-17” висить на межі мертвої зони, пошкоджена, виснажена й надто жива для корабля, який за останні кілька днів уже мав би перетворитися на легенду, уламки або навчальний матеріал із дисципліни “не відповідайте стародавнім сигналам”. За ілюмінаторами срібно-блакитна буря мертвої зони згасає повільними спалахами, наче космос гасить сигарету об край реальності. Позаду — Нерея-4, прекрасна планета з душею в полоні. Попереду — Серце Нереї, фінальний цикл гармонізації, живий інтерфейс Каел Арден і фрагмент Каталогу, який тепер потрібно використати, не дозволивши йому використати всіх у відповідь.

На головному екрані містка горить таймер:

43 хвилини до фінального циклу.

Цифри зменшуються без драматичної музики. Їм вона не потрібна. Коли до планетарної духовної м’ясорубки лишається менше години, будь-який звук уже здається зайвим.

Лея Арден стоїть перед тактичною картою. Її обличчя спокійне, але цей спокій не має нічого спільного з миром. Це спокій людини, яка вже прийняла рішення, і тепер просто чекає, коли решта зрозуміє, наскільки воно погане.

Біля навігації Саїд Морено тримає герметичний контейнер із сонячним ключем. Золотаве ядро всередині пульсує тепло, ніби маленьке штучне сонце не розуміє, що потрапило в сюжет, де всі джерела світла рано чи пізно стають проблемою.

Міра Велл сидить на зв’язку, намагаючись одночасно стежити за орбітальним кільцем Нереї, внутрішнім каналом до поверхні, залишковими сигналами мертвої зони й власним бажанням вдарити головою об панель.

— У нас три фрегати на дальній орбіті, дві платформи перезаряджають гармати, Серце Нереї прискорює цикл, контейнер у вантажному відсіку відкритий на сім міліметрів, а в медблоці хлопчик говорить уві сні мовою, якої не існує в жодній базі, — каже вона. — День стабільно прекрасний. Майже хочеться заповнити анкету задоволеності клієнта.

З машинного відділення відгукується Ром Дейн:

— Не забудь поставити п’ять зірок за атмосферу. Космічна смерть, зрада, стародавні голоси, кава холодна — повний сервіс.

На містку ніхто не сміється, але це вже теж стало формою сміху.

Еліс Каан заходить із медблоку. Вона виглядає втомленою, але не зламаною. Білий медичний костюм із золотими елементами після Нереї й “Оріона-6” уже не такий бездоганний: на рукаві пил, на плечі дрібний опік, волосся зібране недбаліше, ніж зазвичай. Від цього вона здається не менш елегантною, а небезпечнішою. Наче хірургічний інструмент, який пережив вибух і тепер має особисту думку.

Лея дивиться на неї трохи довше, ніж треба.

Еліс помічає.

— Якщо це медичний огляд очима, капітанко, то я вимагаю взаємності.

— Стан Томі?

— Живий. Мозок перевантажений, але тримається. Восс при свідомості. Солл плаче, мов чиновник, якому вперше пояснили наслідки його політики.

— А ти?

Еліс на мить зупиняється. Це питання звучить тихо, але на містку його чують усі. Міра робить вигляд, що страшенно зайнята каналом, хоча в цей момент не пропустила б жодного складу. Саїд опускає очі до ключа. Оракул тактовно мовчить, що для штучного інтелекту майже еротика приватності.

— Я тимчасово жива, — каже Еліс. — Це ж тепер офіційна категорія.

Лея киває.

— Добре.

— “Добре” — це коли пацієнт сам дихає, корабель не горить, а древній архів не аналізує твої почуття як бойову вразливість. У нас — прийнятно.

Ром у каналі тихо каже:

— Я б купив чашку із цим написом.

Лея торкається панелі, і тактична карта змінюється. З’являється схема Нереї-4: орбітальне кільце, столиця Ейдолон, центр тиші, Серце Нереї, старі терраформаційні тунелі, сліпий канал, який Нора Сайв відкрила ціною свого життя.

— У мене погані новини, — каже Лея.

Міра повертається в кріслі.

— Погані новини? Тобто попередні були презентацією?

Саїд зітхає.

— Капітан має погані новини. Усі тримайтеся за найближчий предмет, совість або сарказм.

Лея не усміхається.

— Ми не можемо просто взяти сонячний ключ, фрагмент і спуститися до Серця. Каталог уже знає цей план. Він адаптувався. Якщо ми підемо всі разом, він розділить нас на підході. Якщо понесемо фрагмент відкритим маршрутом, Серце використає його як двері. Якщо залишимо фрагмент на кораблі — цикл завершиться, і Нерея стане першою повністю гармонізованою планетою.

— Я вже ненавиджу кінець цього речення, — каже Ром.

Лея продовжує:

— Тому ми зробимо три речі одночасно.

На карті спалахують три маршрути.

— Перша група спускається на поверхню через старий порт і проводить губернатора Восса до резервного адміністративного вузла. Без його коду ми не відкриємо аварійний контур. Друга група доставляє сонячний ключ до нижнього терраформаційного шлюзу. Третя група бере фрагмент Каталогу й несе його до Серця через сліпий тунель.

Міра повільно піднімає руку.

— Я уточню: третя група бере нашу демонічну коробку, яка вже кілька днів фліртує зі смертю, і несе її до місця, де смерть має центральний офіс?

— Так.

— Чудово. Люблю чіткі плани. Вони хоча б не вдають, що ми розумні.

Еліс дивиться на Лею.

— Хто несе фрагмент?

Лея відповідає не одразу.

І всі розуміють.

— Ні, — каже Еліс.

— Так.

— Лея.

— Я єдина, кого Каел може впустити до Серця без повної синхронізації.

— Або ти єдина, кого Каталог хоче бачити там найбільше.

— Обидва варіанти правдиві.

Еліс робить крок ближче. Її голос стає нижчим.

— Ти щойно сказала, що не можна йти всім разом, бо він розділить нас. А тепер сама йдеш у найгіршу точку.

— Не сама.

— Хто з тобою?

Лея дивиться на неї.

— Ти.