Серія 20. Список тих, кого не врятують

Список з’явився о третій двадцять дві ночі.

Не під сирени.

Не під гуркіт купола.

Не під голос темряви, не під дитячу колискову з «Серафима-12», не під червоний аварійний спалах, що робив обличчя людей схожими на портрети у дешевому музеї катастроф.

Список з’явився в тиші.

І саме тому став страшнішим за всі сирени разом.

Після третьої хвилі Астерія-9 нарешті на кілька хвилин замовкла. Не заспокоїлась — це було б нахабством. Просто втомилася кричати. Купол над площею все ще тріскався, але повільніше. Вода в обхідному контурі ще йшла, але не рвала труби. Медблок тримався на Іні, «Асклепії-9», Юрові Массу з однією робочою рукою та такій кількості поганої мотивації, що її можна було розливати по флаконах як препарат проти оптимізму. Генератор гудів рівно, хоча Бор Тарек стверджував, що рівне гудіння — це коли машина ще не вирішила, як саме тебе вбити.

Третя хвиля була прийнята.

Діти першої хвилі жили.
Друга хвиля стабілізувалася.
Третя хвиля дісталася корабля, хоча технічний контейнер Б-4 потім назвали «найменш комфортним способом не померти в історії колоніального транспорту».

Під куполом лишалися ті, хто мав чекати наступної хвилі.

І дев’ятеро, які вийшли зі списку третьої.

Лаура Сін сиділа біля стіни докового сектора, тримаючи старий водний талон своєї сестри Емри. Вона не плакала. Її обличчя було спокійне, але той спокій не мав нічого спільного з миром. Так виглядають люди, які ще не здалися, але вже перестали просити у світу справедливості. Поруч сиділи ще восьмеро: літній агроном Пелл, молода волонтерка Сара, двоє техніків із сектора B, мати з переламаною ногою, яка віддала місце іншій матері, охоронець із праховим кашлем, тиха жінка з гідропоніки та хлопець, який мав зелений статус, але в останню хвилину виштовхнув у капсулу старшого брата.

Вони були не святі.

Не герої.

Не «найкращі серед нас», як люблять казати в некрологах, щоб смерть звучала як конкурс моральної краси. Вони були виснажені, злі, налякані, голодні, мокрі, ображені й дуже живі.

Саме тому список, який з’явився на екранах, вдарив так сильно.

Спершу екран просто зблід.

Потім на ньому з’явився заголовок:

НЕПІДЛЕГЛІ ЕВАКУАЦІЇ ЗА ПОТОЧНИМ ПРОТОКОЛОМ.

Центральна система, мабуть, зрозуміла, що формулювання погане навіть за її зниженими моральними стандартами, і додала:

— Увага. Відкрито аварійний список осіб, для яких евакуація не гарантується або не передбачається через обмеження транспортного, карантинного, медичного, енергетичного та статистично безжального характеру.

Пауза.

— Система визнає, що останній пункт звучить жахливо, але він найчесніший.

На площі люди почали підходити ближче до екранів.

У доку Міра Вен застигла біля панелі.

Раен Корд повільно підняв голову.

Муха, маленький сервісний дрон із щіткою, припинив підмітати скляний пил, хоча пил падав і далі, вочевидь не поважаючи роботизовані трудові зусилля.

На екранах пішли імена.

Не дев’ять.

Не двадцять.

Не сто.

Список був довший.

Значно довший.

Люди, чия медична стабільність не дозволяла транспортування.
Люди, чий резонансний індекс «може загрожувати корабельному карантину».
Люди, які мали лишитися для підтримки купола, генератора, водного контуру й доків.
Люди, яких система вважала «недоцільними для евакуації через низьку посткризову функціональність».

Ця фраза зупинила навіть Бора.

— Низька що? — перепитав він.

Муха повернувся до екрана.

— Переклад із бюрократичної: «ви нам не вигідні після того, як перестанете вмирати корисно».

Бор кілька секунд мовчав.

— От за це формулювання я б дав тобі громадянство вдруге.

— Приймаю дубль громадянства. Чи дає воно додаткову батарею?

— Ні.

— Тоді символічна цінність висока, практична — як у більшості людських обіцянок.

На центральному екрані засвітилися окремі рядки:

Бор Тарек — не рекомендований до евакуації. Причина: легеневий ризик, вік, низька адаптаційна цінність, добровільне виключення з хвилі.

Бор прочитав і хмикнув.

— Добровільне виключення? Я ж навіть не був у хвилі.

— Система любить приписувати людям свободу після того, як забирає вибір, — сказав Муха.

Лаура Сін — не рекомендована до евакуації в наступні дві хвилі. Причина: місце поступлено іншій особі, психологічний ризик, нестача медичного супроводу.

Лаура не рухалася.

Ельза Рік — не рекомендована до евакуації до завершення передачі архівів. Причина: критичний носій даних, недовіра колонії, корпоративна відповідальність.

Ельза Рік, яка стояла в командному центрі, прочитала свій рядок без виразу.

Раен прошепотів:

— Система вперше сказала про неї майже людською мовою.

Міра не відповіла.

Бо наступні рядки були гірші.

Міра Вен — не рекомендована до евакуації до стабілізації водного, докового й купольного контурів. Причина: критична інженерна функція.

Раен Корд — не рекомендований до евакуації до завершення ручної стабілізації стикувального коридору. Причина: критична пілотна функція, високий ризик втрати коридору без суб’єкта.

Суб’єкта.

Міра повільно повернулася до Раена.

— Суб’єкта?

Раен криво всміхнувся.

— Мені подобалось, коли мене називали пілотом. Навіть ідіотом було тепліше.

А потім з’явився рядок, який перетворив док на тишу.

Муха М-17 — не підлягає евакуації. Причина: майно колонії, сервісний ресурс, відсутність біологічного пріоритету.

Муха завмер.

Його синій індикатор блимнув.

Раз.

Другий.

Третій.

Бор дуже повільно підвівся.

— Що це щойно було?

Система відповіла, бо, на жаль, мала цю звичку: