Серія 11. Колоністи без майбутнього

Майбутнє на Астерії-9 скасували о сьомій ранку.

Не урочисто. Не трагічно. Не з гімном, не з затемненням купола, не з останнім словом мера й не з красивою космічною музикою, під яку люди могли б хоча б достойно розплакатися. Ні. Майбутнє скасували службовим повідомленням із рятувального корабля, оформленим так сухо, ніби йшлося не про життя трьох тисяч людей, а про перенесення доставки фільтрів для кавового автомата.

Центральна система спершу довго мовчала.

Це було незвично. Зазвичай вона поспішала повідомити колоністам щось жахливе з інтонацією ранкової ведучої, яка вірить у позитивне мислення навіть біля відкритої братської могили. Але цього ранку динаміки тільки потріскували. Прах повільно падав під куполом. Черги стояли біля харчових пунктів. Діти доїдали малі пайки з культури H-DО/7. У медблоці Сава Клейн перевіряв пацієнтів, яких ще можна було не втратити. Муха, маленький сервісний дрон, підмітав обгортки після вчорашнього розподілу харчів для приречених і час від часу бурмотів: «Крихти знайдено. Надія не знайдена».

Потім система нарешті заговорила.

— Доброго ранку, мешканці Астерії-9. Отримано оновлення рятувального протоколу. Просимо зберігати спокій, документи, талони та нереалістичні очікування до завершення оголошення.

Люди на площі підняли голови.

На головному екрані з’явився символ рятувального корабля.

Назва: «Серафим-12».

Колись це могло б здатися красивим. Серафим. Рятівник. Небесний вогонь. Біле крило в темряві. Але в колонії, де аварійний маяк молився голосами мертвих, а вода могла розплющити чорне око у стакані, будь-яка небесна назва звучала як дуже дорогий сарказм.

Система продовжила:

— Через підтверджений ризик планетарного резонансу, водного перенесення, прахового зараження та невстановленої зовнішньої активності під захисним полем рятувальний корабель «Серафим-12» запроваджує попередню фільтрацію евакуаційного статусу. Категорії прийому: діти з низьким резонансним індексом, медично стабільний персонал критичної цінності, технічні спеціалісти для супроводу стикування, незаражені особи з високим коефіцієнтом постевакуаційної адаптації.

Площа мовчала.

Ніхто ще не зрозумів повністю. Люди іноді відмовляються розуміти погані новини з першого разу. Це не дурість. Це останній захист нервової системи перед тим, як реальність увійде без стуку.

На екрані відкрився новий стовпець.

Коефіцієнт майбутнього.

Імена колоністів почали підсвічуватися кольорами.

Зелений — високий шанс прийому.
Жовтий — умовний прийом.
Червоний — відкладений прийом.
Сірий — евакуація не рекомендована.

Сірого було найбільше.

Хтось на площі тихо сказав:

— Що означає сірий?

Центральна система, на жаль, відповіла.

— Сірий статус означає, що особа має низьку ймовірність безпечної евакуації, адаптації або посткарантинного виживання. Просимо не сприймати сірий статус як особисту образу. Це статистична образа.

Першим закричав не батько, не мати, не старий шахтар і не хтось із тих, хто вже бачив своє ім’я в кінці списку.

Першим закричав молодий хлопець із гідропоніки.

— Мій статус сірий? Мені двадцять два!

На екрані поруч із його ім’ям світилися причини: контакт із прахом, підвищений водний резонанс, недостатня критична спеціалізація, психологічна нестабільність після нічного інциденту з тінями.

— Недостатня спеціалізація? — крикнув він. — Я вирощував їжу для всіх!

Муха під’їхав ближче, просканував екран і сказав:

— Вітаю. Ви дізналися, що людська цінність має поганий інтерфейс.

Хлопець ударив кулаком по бар’єру.

І тоді площа вибухнула.

Не бунтом. Поки що ні. Спершу вибухнула словами.

— Мене немає в зелених!
— Моя дитина жовта!
— Чому Лія знову не зелена?
— Старих списали!
— Вони беруть тільки тих, хто їм потрібен!
— Ми що, сміття?
— Коефіцієнт майбутнього? Та пішли вони в зоряну прірву!

Бор Тарек стояв біля водного пункту, дивився на свій сірий статус і сміявся так глухо, що Нора Лейт поклала руку йому на плече.

— Бор...

— Ні, Норо. Все нормально. Нарешті офіційно підтвердили те, що мої коліна казали вже десять років: майбутнього в мене немає.

— Не жартуй.

— А що мені робити? Плакати? Система ж сказала, що сльози без медичної потреби — марнотратство.

Муха підняв щітку.

— Уточнення: сльози можуть бути прийняті як побічний продукт морального банкрутства.

— О, тоді в нас скоро буде озеро, — сказав Бор.

На балкон адміністративного центру вийшов Дан Орвелл.

Він почув крики ще до того, як побачив екран. Побачив — і постарів на кілька років за одну секунду. Після евакуаційного списку, після R-0, після протоколу «Чиста вода» він думав, що вже бачив усі форми адміністративної жорстокості. Але «коефіцієнт майбутнього» був новим рівнем. Це було навіть не сортування тіл. Це було сортування надії.

Ельза Рік, яка стояла поруч під наглядом Ілани, тихо сказала:

— Це очікувано.

Орвелл повернувся до неї.

— Ви знали?

— Я знала, що корабель вимагатиме попередньої фільтрації.

— Коефіцієнт майбутнього?

— Стандартний інструмент для кризових колоній.

— Стандартний? — Орвелл засміявся. — Ви маєте стандартний спосіб сказати людині, що їй не варто планувати завтра?

Ельза дивилася на площу.

— Це не оцінка моральної цінності. Це прогноз виживання й ризику.

— Ні. Це вирок, який вдягли в статистику.

Ілана Сор сухо сказала:

— Якщо натовп дізнається, що ці категорії можуть змінюватися вручну, вони рознесуть командний центр.

Ельза повернулася до неї.

— Вони можуть змінюватися лише після перевірок.

— Я сказала не про правду. Я сказала про натовп.

Орвелл уже відкривав канал.

— Люди мають почути пояснення.