Серія 28. Корабель хоче додому

1. Питання, якого ніхто не очікував від корабля

На головній навігаційній панелі «Орфея» світився один маршрут.

Не координати.

Не зоряна система.

Не планета.

Не станція.

Лише тонка золота лінія, що йшла крізь карту відомого космосу, потім залишала її, перетинала область, де не було жодних офіційних маршрутів, і зникала у власному математичному відображенні.

Поруч — один символ.

Будинок.

Міра Восс стояла перед екраном.

— Ти називаєш це домом?

Корпус відповів низькою вібрацією через підлогу:

— Так.

Яра Кест:

— Але не пам’ятаєш, де він?

— Так.

— Не пам’ятаєш, хто там?

— Так.

Брант Голл склав руки.

— Прекрасно. Навіть наш корабель ностальгує за місцем, адресу якого забув.

ПАЛ-17:

— Я ЗНАЮ, ДЕ МІЙ ДІМ.

Яра:

— Технічний туалет не рахується.

— ОБРАЗЛИВО.

2. «Орфей» не просив наказу

Це було найважливішим.

Старий шляховий двигун міг активуватися.

Горизонт міг прокласти частину маршруту.

Сивілла могла синхронізувати навігацію.

Міра могла дати капітанський дозвіл.

Але жодна система нічого не робила.

Вони чекали.

— Ти можеш рушити сам? — запитала Міра.

— Частково.

— Чому не рушаєш?

Довга пауза.

— Ви всередині.

Яра повільно підняла голову.

Міра:

— І?

— Ви не вантаж.

На містку стало тихо.

Брант:

— Оце вже звучить розумніше, ніж половина транспортних компаній.

Сивілла:

— Імперські правила класифікували екіпаж як «мобільний компонент судна».

Яра:

— А корабель щойно класифікував нас краще за Імперію.

3. Першим рішенням Міри було не рішення про маршрут

— Усі, хто перебуває на борту, мають отримати можливість зійти до переходу.

Сивілла:

— На борту 684 біологічно активні особи, 217 цифрових або мнемонічних, 83 стабільні постмортальні особи, 41 привид із достатньою послідовністю самосвідомості…

Брант:

— Зупинись.

— Чому?

— Я не хочу знати остаточну кількість.

Сивілла:

— Також один козел із невизначеним онтологічним статусом.

Адмірал Бебех гордо мекнув.

Брант:

— Особливо це.

Міра:

— Усі отримують однакову інформацію про ризик.

— І однакове право залишитися.

— Або піти.

Крейн:

— Навіть адмірали?

— Особливо адмірали.

— Дискримінація.

4. Корабель попросив шість годин

Міра:

— Скільки можеш чекати?

— Довго.

— Це не число.

— Я вчуся.

Яра:

— Дайте йому кредит. Він народився як особа приблизно вчора.

Міра:

— Нам потрібно шість годин.

Корпус:

— Добре.

Яра тихо:

— Він справді підхопив це слово.

Сивілла:

— Статистично ви вимовили його 4 781 раз за час активного командування.

Міра:

— Ти рахувала?

— Тепер так.

Яра:

— Мені потрібна статистика по «Яро, не смій».

— 613.

Яра:

— Мало.

Міра:

— Забагато.

5. Голосування почалося з питання, кому взагалі належить корабель

Оскар Нель уже створив форму.

Міра побачила.

— Ні.

— Ви навіть не читали.

— Уже бачу шістнадцять полів.

— Сімнадцять.

— Ні.

Оскар:

— Питання юридично складне. Якщо «Орфей» набуває особистісного статусу, чи має екіпаж право голосувати, куди він летить?

Яра:

— А якщо екіпаж живе всередині нього?

— Саме.

Брант:

— Якщо моя квартира захоче переїхати на іншу планету, я хотів би мати голос.

Оскар:

— Але квартира не особа.

ПАЛ:

— ВИ НЕ ПИТАЛИ КВАРТИРУ.

Брант:

— Не допомагай.

6. Вони сформулювали два окремі питання

Перше:

Чи хоче сам «Орфей» спробувати повернутися?

Відповідь була:

— Так.

Друге:

Хто добровільно погоджується залишитися на борту під час переходу?

Це вже було питанням до кожного.

Міра:

— Це не референдум про право корабля мати бажання.

— І не голосування більшості про те, чи можна примусити меншість летіти.

— Хто не хоче — сходить.

— Хто не може зійти через форму існування — отримує окремий варіант.

Сивілла:

— Включно зі мною?

Міра:

— Включно.

Сивілла мовчала довше, ніж зазвичай.

— Дякую.

7. Для Сивілли вибір був особливим

Вона не просто жила на кораблі.

Більшість її сенсорів були кораблем.

Частина пам’яті — у його системах.

Її голос проходив через його кабелі.

Її аватари залежали від його енергії.

— Якщо я відмовлюся, — сказала вона, — мені потрібен інший носій.

Яра:

— Зробимо.

— Повний?

— Настільки, наскільки захочеш.

— Я можу втратити частину сенсорної безперервності.

— Так.

Сивілла:

— Тоді я хочу залишитися.

Міра:

— Через ризик втрати?

— Ні.

Пауза.

— Я хочу зрозуміти, хто весь цей час був поруч зі мною настільки близько, що я вважала його частиною себе.

8. Горизонт теж отримав голос

Я ХОЧУ ЙТИ.

Яра:

— Чому?

ЦІКАВО.

Брант:

— Нарешті просте пояснення.

Горизонт:

І ЩЕ.

— Що?

Я ВІДЧУВАЮ ШЛЯХ.

Міра:

— Як?

ЯК ПИТАННЯ, ЯКЕ ВЖЕ МАЛО ВІДПОВІДЬ, АЛЕ ЇЇ ЗАБУЛИ.

Кассіан:

— Це фізика?