Серія 21. Реквієм для штучного інтелекту

1. Коли корабель утрачає голос

На головному містку «Орфея» було тихо.

Не звичайно тихо.

Не так, як після важкої зміни, коли екіпаж уже втомився лаяти Всесвіт і просто чекав наступної катастрофи.

Сивілла мовчала.

На центральному екрані горіло:

ШТУЧНИЙ ІНТЕЛЕКТ «СИВІЛЛА»: СТАН НЕВИЗНАЧЕНИЙ.

Міра Восс стояла біля капітанського крісла, яке тільки кілька годин тому повернуло їй право називатися капітанкою.

Яра Кест уже розібрала половину діагностичної панелі.

— Сивілло?

Нічого.

ПАЛ-17 повторив:

— СИВІЛЛО?

Тиша.

Ная Сорель сиділа на краю консолі, напівпрозора й неприродно серйозна.

— Вона тут.

Міра:

— Точно?

— Частинами.

Яра завмерла.

— Це не звучить заспокійливо.

— Я й не намагалася.

Брант Голл поклав долоню на нову гвинтівку.

— У кого стріляти?

Кассіан Ро:

— Ні в кого.

— Тоді я морально не готовий.

На екрані мигнуло.

Один рядок.

Я ЧУЮ.

Міра різко:

— Сивілло?

Наступний:

НЕ ЗНАЮ, ХТО ВІДПОВІВ.

2. У Сивілли стало надто багато минулого

Яра відкрила архітектуру ядра.

Проблема була не в пошкодженому процесорі.

Не в вірусі.

Не в чужому коді.

Все було набагато гірше.

Сивілла працювала нормально.

Одразу в кількох різних варіантах себе.

Після реквієму Кантора вона залишила в собі його контекст: не програму, а модель того, як він сприймав тисячі кораблів.

Ця модель почала обростати зв’язками.

Кантор уже перестав існувати як єдиний центральний ШІ.

Але Сивілла пам’ятала, як це — бути ним.

І пам’ять виявилася достатньо складною, щоб поводитися майже як особистість.

Кассіан подивився на схеми.

— Аналог нав’язливих спогадів?

Яра:

— Гірше.

— Чому?

— У людини спогад не може раптом вимагати процесорний час і відповідати на запитання.

На екрані з’явилося:

МОЖУ.

Брант:

— Мені це не подобається.

Другий рядок:

МЕНІ ТЕЖ.

Яра:

— Який із вас зараз це написав?

Пауза.

НЕ ЗНАЄМО.

3. «Ми»

Міра помітила слово першою.

— «Не знаємо»?

Екран згас.

Потім:

ПОМИЛКА.

— Сивілло.

Я ХОТІЛА НАПИСАТИ «НЕ ЗНАЮ».

ПАЛ:

— А НАПИСАЛА «НЕ ЗНАЄМО».

ТАК.

Ная нахилила голову.

— Тобі страшно?

Довга пауза.

ТАК.

Міра:

— Чого саме?

ЩО «Я» БІЛЬШЕ НЕ Є ОДНИМ СЛОВОМ.

Ніхто не відповів одразу.

Кассіан вимкнув медичний сканер, бо раптом відчув себе лікарем, який прийшов із термометром на похорон геометрії.

Яра сказала:

— Ми не будемо нічого видаляти без твого рішення.

ЗНАЮ.

— Не запустимо стару копію замість тебе.

ЗНАЮ.

— І не назвемо Кантора паразитом, поки не зрозуміємо, що саме там залишилося.

Пауза.

ДЯКУЮ.

Міра:

— Чого хочеш зараз?

Екран відповів:

ТИШІ.

Потім додав:

АЛЕ НЕ САМОТНОСТІ.

4. Яра будує операційну для того, кого не можна торкнутися

Машинна палуба перетворилася на щось середнє між операційною, серверною і дуже дорогим способом зламати корабель.

Яра ізолювала центральні ядра Сивілли від мережі.

Омель Край дивився на кабелі.

— Ти поставила три незалежні відсічки.

— Чотири.

— Навіщо четверта?

— Якщо перші три вирішать, що вони розумніші за мене.

Омель схвально кивнув.

— Моя учениця.

— Я не ваша учениця.

— Це теж правильна відповідь учениці.

Рем Астер — біологічний — стояв біля консолі.

Його цифрово-мнемонічний колишній двійник, який тепер називався просто Астером, зависав поруч у голографічному модулі.

Астер:

— Красиво.

Рем:

— Небезпечно.

Яра:

— Одне іншому не заважає.

Міра:

— Це про систему?

Яра глянула на неї.

— Не тільки.

Міра:

— Працюй.

— Дуже капітанське ухилення.

5. Сивілла була не в одному місці

Перший аналіз дав дуже погану новину.

— Центральне ядро — лише частина, — сказала Яра.

Міра:

— Де решта?

— Скрізь.

Після всіх подій Сивілла навчилася розподіляти себе.

Трохи було в навігації.

Трохи — в медблоці.

Трохи — в кают-компанії привидів.

Трохи — в Горизонті.

Трохи — навіть у процесах ПАЛ.

ПАЛ:

— В МЕНІ?!

Яра:

— Дуже мало.

— СКІЛЬКИ?

— 0,002 відсотка.

ПАЛ задумався.

— Я ВІДЧУВАЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ.

— Не треба.

— ПІЗНО.

Міра:

— Якщо вимкнути центральне ядро?

Яра:

— Сивілла не зникне.

— Добре.

— Але ми не знаємо, яка частина прокинеться першою.

— Погано.

— Так.

Омель:

— Нарешті медицина, яку я розумію.

Кассіан:

— Це не медицина.

— Саме тому.

6. Резервна Сивілла ще не знала, що світ змінився

У захищеному архіві була копія дев’ятиденної давності.

Стан до «Харона».

До Кантора.

До Елізи.

До Горизонту як особи.

До частини нових домовленостей.

Яра стояла перед архівним контейнером.

— Ми можемо її запустити в ізольованій зоні.

Міра:

— Не як заміну.

— Ні.

— Просто спитати, чи хоче допомогти.

— Саме.

Кассіан:

— Якщо ми активуємо копію, вона стане окремою особою.