Серія 15. Мертвий механік сміється

1. Головний механік повернувся на зміну

На центральному екрані машинної палуби горіло повідомлення, якого не мало існувати:

ГОЛОВНИЙ МЕХАНІК ПОВЕРНУВСЯ НА ЗМІНУ.

Яра Кест дивилася на нього так, ніби хтось щойно особисто образив усю її професійну біографію.

— Я головна інженерка цього корабля.

Мертвий Рем Астер, який стояв біля старого компресора без пульсу, відповів:

— Вітаю.

— І це моя машинна палуба.

— Ще раз вітаю.

— А той унизу хто?

Рем із переносного модуля, інша активна версія того самого чоловіка, озвався:

— Мій учитель.

Брант Голл міцніше стиснув гвинтівку.

— Він мертвий?

— Дуже.

— Озброєний?

— Завжди.

— Нарешті проста біографія.

Знизу знову пролунав металевий удар.

Потім хрипкий чоловічий голос:

— Хто, до біса, знову поліз у мої двигуни?

Яра повільно усміхнулася.

Міра Восс побачила цю усмішку й одразу сказала:

— Ні.

— Що «ні»?

— Не закохуйся в професійний авторитет мерця.

— Я лише поважаю компетентність.

— Це ти так тепер називаєш?

— Капітанко, ревнощі до мертвого механіка — новий рівень наших стосунків.

— Я не ревную.

Рем-труп засміявся.

Рем-модуль теж.

Два однакові сміхи з різних боків машинної секції зробили ситуацію ще менш здоровою.

А під підлогою старі двигуни, яких не було на жодній сучасній схемі «Орфея», почали набирати потужність.

2. Корабель мав другий машинний відсік

Яра відкрила стару конструкційну модель.

На сучасній схемі — реактор, основні двигуни, маневрові блоки, резервні контури.

На старій, яку відновив ключ Рема, — ще один сектор.

Величезний.

Розташований під сучасною машинною палубою.

— Це неможливо, — сказав Кассіан Ро.

Яра навіть не повернулася.

— Лікарю, на цьому кораблі слово «неможливо» вже треба обкладати штрафом.

— Я лише констатую, що там фізично немає достатнього об’єму.

— Була палуба, якої немає. Вантажний відсік, якого немає. Кают-компанія, яка вміщує сотні мерців. Тепер буде машинний відсік, який геометрично не помістився.

Брант кивнув.

— Корабель економить на архітекторах.

Старий ключ Рема мав механічні зубці.

Жодної електроніки.

На стіні виявився замок.

Яра вставила ключ.

Міра схопила її за зап’ястя.

— Повільніше.

— Він просто відкриває двері.

— У нас «просто двері» регулярно ведуть у проблеми.

— Це тому, що ви завжди їх відкриваєте.

— Тепер відкриваєш ти.

— Особистісне зростання.

Яра повернула ключ.

Підлога розійшлася.

Не люк.

Ціла секція.

Із темряви піднявся гарячий металевий запах, хоча датчики показували температуру мінус сім градусів.

Рем-труп нахилив голову.

— Він знає, що ми прийшли.

— Хто? — запитала Міра.

Рем усміхнувся.

— Омель Край.

Яра:

— Ім’я звучить як людина, яка б’є двигун молотком.

— Він бив.

— Уже подобається.

Міра тяжко зітхнула.

3. Омель Край був мертвий навіть за документами

Сивілла знайшла старий архів.

ОМЕЛЬ КРАЙ.

Головний механік «Орфей-Транзит 6».

Вік на момент смерті — п’ятдесят дев’ять.

Причина смерті:

НЕВІДОМА.

Статус тіла:

НЕ ЗНАЙДЕНО.

Яра сказала:

— Звичайно.

Брант:

— Цей корабель просто принципово не повертає тіла родичам.

Рем пояснив:

Омель був його наставником.

Людина, яка вчила молодих механіків трьом речам:

перше — не довіряти автоматичній діагностиці;

друге — не стояти перед турбіною, яка «точно вимкнена»;

третє — якщо система каже, що все нормально, треба починати панікувати.

— Він мені точно подобається, — сказала Яра.

Міра:

— Я вже чула.

— Професійно.

— Звісно.

Рем продовжив.

За два дні до першого входу старого «Орфея» в аномалію Омель виявив, що корабель має двигун, якого не встановлювали люди.

Він був частиною стародавнього корпусу.

Не реактор.

Не гіпердвигун.

Щось набагато дивніше.

— Для чого? — запитала Яра.

Рем:

— Омель називав його «двигуном шляху».

— Дуже технічно.

— Він казав, справжню назву неможливо перекласти.

— А функція?

— Корабель не рухався крізь простір.

Рем подивився на темний прохід униз.

— Простір рухався крізь корабель.

4. Спуск до технічного пекла

Сходи були старими.

Металевими.

Механічними.

Жодної голографії.

Жодного сенсорного підсвічування.

Яра провела рукою по поручню.

— Мені подобається.

— Це іржа, — сказав Кассіан.

— Це чесна іржа.

Брант ішов першим.

— Чому я?

— Бо маєте найбільшу гвинтівку.

— Нарешті справедливість.

Міра йшла за ним.

Яра — майже впритул позаду Міри.

Капітанка обернулася.

— Чому так близько?

— Сходи вузькі.

— Вони метр завширшки.

— Для безпеки.

— Чиєї?

Яра посміхнулася.

— Моєї естетичної.

Міра ледь не пропустила сходинку.

Рем-труп, який ішов позаду без жодних ознак нормальної біомеханіки, засміявся.

— Молодь.

Веста Ран, у своєму охолоджувальному костюмі, сказала:

— Ти сам був гірший.

Рем-модуль у її руці:

— Наклеп.

— Ти одного разу заблокував ліфт, щоб ми двадцять хвилин їхали самі.

Яра зацікавлено:

— Технічна несправність?

Веста:

— Дуже цілеспрямована.

Міра:

— Не давайте їй ідей.

Яра:

— Пізно.

Знизу знову почувся сміх.