Серія 13. Навігація через пекло

1. Дев’ятнадцять хвилин до смерті капітанки

На головному екрані містка горів рядок:

ПЕРШИЙ МАЯК: СМЕРТЬ КАПІТАНА.

Під ним працював зворотний відлік.

00:18:43

Усі дивилися на Міру Восс.

Міра дивилася на таймер.

Яра Кест — на Міру.

Брант Голл — на таймер, Міру, власну гвинтівку, а потім знову на Міру, ніби намагався визначити, у кого з трьох найбільша ймовірність зіпсувати йому день.

— Пропоную просте рішення, — сказав він.

— Навіть не починай, — відповіла Міра.

— Замкнути вас у броньованому контейнері на двадцять хвилин.

Яра підняла палець.

— Підтримую.

Міра повернулася до неї.

— Серйозно?

— Якщо майбутнє повідомляє точний час вашої смерті, я готова тимчасово підтримати інженерне рішення «капітана в коробку».

— Ніхто мене нікуди не пакуватиме.

Кассіан Ро перевіряв нейронні показники Міри.

— Цікаво, що таймер іде не до біологічної смерті.

Міра підняла брову.

— Ти щойно зробив прогноз кращим чи гіршим?

— Не знаю.

Яра подивилася на лікаря.

— Він знову це сказав.

— За що я ненавиджу цей сезон, — буркнув Кассіан.

На зв’язку знову пролунав голос майбутньої Міри:

— «Орфею», якщо ви мене чуєте, не повторюйте мій маневр.

Запис мав часову мітку через вісімнадцять хвилин.

Наче майбутнє стояло десь попереду в коридорі й дуже старанно псувало сюрприз.

Ліо Марек дивився на навігацію.

— Капітанко, проблема.

— Одна?

— Система не бачить координат.

— Ми це знаємо.

— Тепер вона не бачить і самого корабля.

На карті «Орфей» зник.

Навколо залишилися лише десятки червоних точок.

Кожна була чийсь смертю.

— Отже, — сказала Яра, — ми летимо туди, де немає нормального простору, час зламав собі хребет, а навігатор орієнтується за трупами.

Брант кивнув.

— Нарешті чесна назва серії.

Попереду у чорній порожнечі загорівся перший маяк.

Він мав форму корабля.

«Орфея».

Розбитого навпіл.

2. Їхній корабель уже лежав попереду

Ніхто не говорив кілька секунд.

За триста кілометрів перед ними дрейфував «Орфей».

Другий.

Та сама форма корпусу.

Ті самі пошкодження, які були на теперішньому кораблі після Сотерії.

Той самий відсутній шматок броні на лівому борту.

Але носова секція була розірвана.

Місток — відкритий космосу.

— Сивілло, ідентифікація.

— Серійний номер збігається з нашим.

— Біометрія?

— Є залишкові сигнали.

Кассіан підійшов ближче.

— Скільки?

— Сто сорок дві людини.

Яра завмерла.

На їхньому теперішньому «Орфеї» після евакуації частини екіпажу залишалося сто сорок дві людини.

— Це ми, — сказала вона.

Брант похмуро відповів:

— Дуже приємно зустріти себе на маршруті.

Міра наказала:

— Не наближатися.

Сара Велл з’явилася на екрані як нестабільна голограма.

— Треба.

— Майбутня я сказала не повторювати маневр.

— Правильно.

— Тоді навіщо наближатися?

— Бо смерть — маяк. Не місце призначення.

Ліо запитав:

— Як пройти?

— Визначте момент, де майбутній корабель зробив помилку.

— І не повторюйте.

— Так.

Яра сказала:

— О. Це вже звучить майже як нормальна інженерія.

Сара подивилася на неї.

— Не радійте завчасно.

— Не люблю, коли люди з часових аномалій так кажуть.

Таймер:

00:16:02

Міра дивилася на мертвий «Орфей».

На його борту мигнув аварійний маяк.

Потім почав передавати телеметрію.

Повну.

Вони бачили власне майбутнє.

За шістнадцять хвилин.

3. Майбутня Міра робить поганий маневр

Запис показав місток.

Міра сиділа в капітанському кріслі.

Яра стояла біля інженерної консолі.

Брант — біля тактики.

Кассіан чомусь теж був на містку, що вже означало: комусь стало дуже погано.

Майбутня Міра сказала:

— Точка попереду виглядає стабільною. Ліо, десять градусів ліворуч.

Ліо виконав.

Яра майбутнього різко сказала:

— Ні. Ні-ні-ні. Поверніть назад!

Не встигли.

Корабель увійшов у темну смугу.

Простір зігнувся.

Носову секцію відірвало.

Запис обірвався.

Справжня Яра сказала:

— Чудово. Отже, просто не повертаємо на десять градусів ліворуч.

Ліо:

— Проблема.

— Що ще?

На їхній навігації з’явилася одна-єдина доступна траєкторія.

Десять градусів ліворуч.

Брант:

— Майбутня капітанка або дуже вперта, або її змусили.

Міра сказала:

— Значить, шукаємо третій варіант.

Сара:

— Немає третього варіанта.

Міра подивилася на її голограму.

— Тоді ми його створимо.

Яра усміхнулася.

— Оце вже моя Міра.

Брант:

— Уточнення «моя» все ще звучить службово?

Яра:

— Ні.

Міра навіть не повернула голову.

— Бранте.

— Мовчу.

Яра перевіряла просторові датчики.

— Ліворуч нас розриває. Праворуч немає шляху. Прямо — уламки.

Міра:

— А вгору?

Ліо:

— У космосі…

— Я знаю.

— У цьому просторі, можливо, є.

Яра дивилася на тривимірну модель.

— Капітанко.

— Що?

— Тут є напрямок, якого датчики не малюють.

— Куди?

— Всередину.

4. Маневр, якого не було в підручниках

«Всередину» означало використати гравітаційне поле самого корабля.

Яра пояснила швидко.

— Цей коридор сприймає наші просторові параметри як частину навігації. Якщо штучно стиснути гравітаційне поле, він може інтерпретувати «Орфей» як менший об’єкт.