Серія 12. Чорний список пасажирів

1. П’ятеро вже на борту

Навігаційний екран «Орфея» світився в темряві містка, наче надгробна плита, яку хтось із надмірним почуттям гумору оснастив сенсорним інтерфейсом.

На ньому було тринадцять імен.

П’ять — підсвічені.

Еліас Орм.

Мара Ілвен.

Селена Вейр.

Ная Сорель.

Міра Восс.

Під ними пульсував напис:

ПАСАЖИРИ ЗБИРАЮТЬСЯ.

Яра Кест стояла біля капітанського крісла, тримаючи чорну папку двома пальцями так, ніби документ міг вкусити.

З огляду на останні одинадцять серій, це вже не було метафорою.

— Мені не подобається формулювання, — сказала вона.

Брант Голл перевірив гвинтівку.

— Я вже підготувався до того, що мені не подобатимуться самі пасажири.

Кассіан Ро переглядав старі записи.

— Чотирьох я можу пояснити хоча б теоретично.

Міра повернулася до нього.

— А мене?

— Вас — ні.

— Дуже заспокоює.

Яра поклала руку Мірі на плече.

— Зате ви офіційно загадковіша за привида дитини, жінку зі стазису й чоловіка, якого вантажний відсік воскресив із валізи.

Міра глянула на неї.

— Це комплімент?

— Я намагаюся підтримувати романтику.

— Зараз?

— Наші побачення регулярно закінчуються трупами. Я адаптувала стандарти.

Сивілла збільшила список.

Чорна папка, знайдена у відсіку №7, містила тринадцять імен, але тільки частина була знайомою.

Окрім п’ятьох присутніх, там значилися:

Сара Велл.

Кейл Ард.

Іріс Дален.

Оскар Нель.

Тома Рей.

Лін Саар.

Юнона Ферр.

І останнє ім’я:

ПАСАЖИР 13 — ІМ’Я НЕ ФІКСУВАТИ.

Брант перечитав.

— Мені вже подобається тринадцятий.

— Чому? — запитав Кассіан.

— Тому що людина, чиє ім’я заборонено записувати в таємному списку часових мерців, гарантовано полегшує мою роботу.

— Як?

— Стріляєш у першого підозрілого.

Міра сказала:

— Ні.

— Ви навіть не дали мені насолодитися планом.

2. Чорний список старший за половину своїх пасажирів

Сивілла провела аналіз паперу.

Аркушу було шістдесят три роки.

Фарбі — теж.

Не підробка.

Не пізніший запис.

Не технологічна реконструкція.

Ім’я Міри Восс надрукували за багато років до її народження.

— Можливо, це інша Міра Восс, — сказала Яра.

Сивілла відповіла:

— Поруч вказано біометричний код.

— І?

— Він збігається з капітанкою на 99,9987 відсотка.

Яра задумалася.

— У вас є таємна дуже стара сестра-близнючка?

— Ні.

— Клон?

— Уже була.

— Майбутня копія?

— Не допомагаєш.

Кассіан збільшив примітку біля Міриного імені.

НЕ ДОЗВОЛЯТИ ЗГАДАТИ ПЕРШИЙ ПЕРЕХІД.

— Ви щось забули, — сказав він.

— Очевидно.

— Можливо, навмисно.

— Ще краще.

Яра стала поруч.

— Що останнє пам’ятаєте перед першою службою?

Міра відповіла одразу.

Академія.

Випуск.

Перший корабель.

Перша бойова місія.

Еліс Рейн.

Її смерть.

Роки служби.

Жодних провалів.

Кассіан перевірив медичні архіви.

— У вас немає задокументованих амнезій.

— Значить?

— Або ви нічого не забули.

— Або?

— Забули настільки добре, що навіть медична система не знає.

Брант усміхнувся.

— Професійне забування.

Міра простягнула йому папку.

— Хочеш перевірити, чи куля допоможе документу заговорити?

— Тепер люблю цей список менше.

3. Ная не пам’ятає, коли народилася

ПАЛ-17 першим знайшов Наю.

Точніше, повідомив:

— НАЯ В ТУАЛЕТІ.

На містку запанувала тиша.

Яра повільно повернула голову.

— Чому?

— ЇЙ ПОДОБАЄТЬСЯ ДЗЕРКАЛО.

Міра заплющила очі.

— Ми шукаємо пояснення часової аномалії через привида дитини, який товаришує з розумним туалетом.

Брант сказав:

— Склад екіпажу нарешті досяг оптимального рівня.

Ная сиділа на раковині.

Її ноги не торкалися підлоги.

У дзеркалі вона не відбивалася.

Зате ПАЛ мигав лампою в ритмі, який, за словами Яри, був «дуже схожий на дитячий сміх, якщо освітлювальний прилад має психіатричні проблеми».

Міра показала дівчинці чорну папку.

— Твоє ім’я тут.

— Знаю.

— Звідки?

Ная знизала плечима.

— Пам’ятаю.

— Коли ти бачила список?

— Завтра.

Кассіан різко підняв сканер.

Яра сказала:

— Не лякай привида медичною технікою.

— Вона сказала «завтра».

— У нашому житті це вже майже нормальна відповідь.

Міра присіла навпроти.

— Ная. Коли ти народилася?

— Не знаю.

— Ти пам’ятаєш батьків?

— Так.

— Дім?

— Так.

— Посадку на старий «Орфей»?

Дівчинка замислилася.

— І так, і ні.

— Поясни.

— Пам’ятаю, як заходила.

Пауза.

— І пам’ятаю, як уже була всередині до того, як зайшла.

У Яри повільно зникла усмішка.

— Це погано.

Ная кивнула.

— Дуже.

4. Тринадцять людей, яких не мало бути разом

Селена Вейр прийшла з М-0.

Побачивши своє ім’я в чорному списку, вона не здивувалася.

Це насторожило Міру сильніше, ніж якби лікарка почала кричати.

— Ти щось знаєш.

— Підозрювала.

— Що саме?

Селена сіла.

— У моїх медичних записах є три дати народження.

— Що?

— Я помітила ще до стазису.

Одна дата була справжньою.

Друга відрізнялася на два роки.

Третя…

На тридцять сім років передувала її народженню.

— Чому не розслідувала?

— Розслідувала.