Серія 6. Медблок не бреше

1. Пацієнт, якого немає

У порожньому ліжку хтось дихав.

Простирадло повільно прогиналося під невидимою вагою, монітор показував стабільний пульс, а на запітнілому склі ізоляційної палати залишався відбиток долоні.

Під ним світився діагноз:

СМЕРТЬ.

Міра Восс стояла перед палатою з бластером, хоча вже сама розуміла всю безглуздість ситуації. Стріляти в порожнє ліжко можна було тільки з двох причин: від паніки або в межах дуже поганого психіатричного експерименту.

Поряд Кассіан Ро переглядав показники медичного комп’ютера.

— Серцебиття сімдесят чотири удари на хвилину.

— Серця немає, — нагадав Брант Голл.

— Саме тому випадок цікавий.

— Твоє визначення слова «цікавий» потребує лікування.

Яра Кест сперлася на прозору перегородку.

— А температура тіла?

— Тридцять шість і сім.

— Тіла немає.

— Я в курсі.

— Може, у вас медблок просто дуже оптимістичний?

Кассіан похитав головою.

— Медблок не оптимістичний. Медблок не песимістичний. Медблок ставить діагноз.

Над ліжком з’явився новий напис:

ПАЦІЄНТ №174 ПРОСИТЬ ПОВЕРНУТИ ЙОМУ ТІЛО.

Міра прочитала його вдруге.

— Хто ввів це повідомлення?

Сивілла відповіла через динаміки:

— Ніхто.

— Воно з’явилося саме?

— Саме.

Яра тихо сказала:

— Після всього, що сталося за останній тиждень, фраза «саме» починає мене нервувати.

У палаті щось зробило глибокий вдих.

Потім із медичного інтеркому пролунав чоловічий голос:

— Капітанко…

Міра підняла зброю.

— Хто ти?

— Дан.

Усі повернулися до техніка Дана Орта.

Він стояв біля дверей.

Живий.

Блідий.

І дивився на порожнє ліжко так, ніби вперше побачив власну могилу.

— Це не смішно, — прошепотів він.

З палати відповів його власний голос:

— Мені теж.

2. Два Дани й жодного хорошого пояснення

Кассіан негайно закрив медблок.

Гермодвері заблокувалися, вентиляція перейшла на автономний цикл, а санітарна система запропонувала всім усередині пройти дезінфекцію.

Яра подивилася на розпилювачі в стелі.

— Якщо вони знову зіпсують мені волосся, я оголошу медичній системі війну.

— Дезінфекція не псує волосся, — сказав Кассіан.

— Ви чоловік із зачіскою довжиною три сантиметри. Ваша експертна думка не прийнята.

Міра посадила Дана біля стіни.

— Розповідай усе, що пам’ятаєш після автопілота.

— Я прокинувся в машинному відділенні. Ви вже знаєте.

— До цього?

— Сон.

— Який?

Дан провів долонею по обличчю.

— Ніякий. Просто темрява. Потім я відкрив очі й стояв біля теплообмінника.

З палати долинув голос:

— Бреше.

Дан підскочив.

— Я не брешу!

— Ти не пам’ятаєш.

Кассіан підійшов до контрольної панелі.

— Пацієнте сто сімдесят чотири, назвіть повне ім’я.

Пауза.

— Дан Іллар Орт.

Справжній Дан тихо вилаявся.

— Дата народження?

Невидимий голос назвав її.

— Ідентифікаційний номер?

Назвав.

— Ім’я першого домашнього улюбленця?

— Серйозно? — запитав Дан.

— Психологічна перевірка.

— Барс.

Із палати:

— Він бреше.

Дан почервонів.

— Добре. Його звали Принцеса.

Яра усміхнулася.

— Я ніколи цього не забуду.

— Саме тому я брехав.

Невидимий Дан продовжив:

— Мені було дев’ять. Я знайшов кота біля сміттєпереробника. Думав, що це кішка. Коли ветеринар сказав правду, ім’я вже приклеїлося.

Живий Дан дивився на двері палати.

— Я нікому цього не розповідав.

Брант сказав:

— Тобто в нас два чоловіки з однаковими спогадами.

— Ні, — заперечив голос.

— У нас один чоловік.

Пауза.

— І той, хто забрав його тіло.

3. Медичний комп’ютер має погані новини

Кассіан узяв у живого Дана кров.

Потім перевірив кістковий мозок, нейронну активність, генетичний профіль, клітинний вік і старі шрами.

Усе відповідало його медичній карті.

Майже.

На лівому передпліччі Дан мав шрам після аварії на станції «Літос». У медичному архіві зазначалося, що під ним залишився уламок керамічного композиту розміром два міліметри.

Сканер уламка не знайшов.

— Може, розсмоктався? — припустив Дан.

Кассіан подивився на нього.

— Кераміка?

— Я не лікар.

— Це помітно.

Друга невідповідність була ще дивнішою.

Зубна пломба, яку Дан отримав сім років тому, складалася з рідкісного полімеру.

Тепер вона була новою.

Ідеальною копією старої пломби, але матеріал виготовили менш ніж годину тому.

Яра повільно сказала:

— Його відновили.

— Я не клон, — заперечив Дан.

Кассіан переглянув медичний журнал періоду автопілота.

Частину записів було видалено.

Не пошкоджено.

Саме видалено.

Але медблок мав незалежну форензичну пам’ять. Згідно зі старим військовим законодавством, ніхто — навіть капітан — не міг змінювати первинні медичні записи після смерті пацієнта.

— Навіщо? — запитала Яра.

— Щоб командири не могли приховувати втрати.

Брант усміхнувся.

— Імперія створила систему, яка не дозволяє начальству брехати?

— Після того як один адмірал три роки вказував загиблих як «тимчасово відсутніх».

— О. Тепер логічно.

Кассіан відкрив форензичний запис.

ДАН ІЛЛАР ОРТ.
ЧАС СМЕРТІ: 02:48.
ПРИЧИНА: ГОСТРА НЕЙРОГЕННА ЗУПИНКА СЕРЦЯ.
РЕАНІМАЦІЯ: НЕ ПРОВОДИЛАСЯ.
СТАТУС ТІЛА: ПЕРЕДАНО АВТОНОМНІЙ СИСТЕМІ.

Дан дивився на свідоцтво про власну смерть.

— Але я тут.

Кассіан тихо відповів: